“Кіборг” Ігор Римар (Кузь) переніс чергову операцію в Київському госпіталі

Саме завдяки людській небайдужості бореться за життя Ігор Римар (Кузь).  Він ще не може подякувати  усім за турботу про нього, але, можливо, все розуміє і відчуває… В цьому йому допомагали і продовжують допомагати багато людей.

В даний час Ігор знаходиться в Київському військовому госпіталі під опікою досвідчених і талановитих лікарів.  Поряд із ним, хай і під дверима, кохана молода дружина Леся, яка один раз в день може побачитися з чоловіком і підбадьорити його добрим словом. Рідна мама, мама дружини, Лесин брат Іван – найдорожчі, найближчі люди також поряд. І  ті, хто вважає своїм обов’язком не залишити у біді воїна-«кіборга», захисника, Героя.

Ігор Римар (Кузь) служив у 80-ій аеромобільній бригаді в роті десантників, що захищала Донецький аеропорт,так званий термінал.

Леся в телефонній розмові зі мною просила щиро подякувати від її імені всім людям за їх добре серце, чуйність і фінансові пожертви на лікування чоловіка. Вона так і сказала: «А що би ми були варті без людей ?!».

Вже згодом, після чергової операції, перенесеної  Ігорем, Леся змогла розповісти про все, що сталося  з того моменту, коли отримала жахливу звістку про поранення чоловіка.

З дозволу Олександри Кузь (дівоче прізвище Демах) постараюся переповісти про все, що сталося.

В Харків вона поїхала з братом  Іваном та координатором  волонтерів м. Бучача Олегом. Там, на місці, від лікарів, які доставили Ігоря, довідалася, що її чоловік отримав важке поранення від РПГ (РПГ- ручний протитанковий гранатомет): пробита гортань, втрата лівої руки, щелепи. Сталося це 9 січня приблизно об 11 годині перед полуднем. З поля бою пораненого забирала  всім відома Оля «Кроха» – 37- річна волонтер екстренної медслужби, штурман реанімобіля Ольга Башей, напарниця медичного волонтера , також не менш відомого  46-річного Іллі Лисенка з позивним «Хоттабич». Оля надала першу медичну допомогу,  перетягнула Ігоря Римара  в безпечне місце та передала під опіку лікарям Ігорю та Андрію (їх прізвища мені невідомі). Тіло бійця було бездиханне, вивезти в госпіталь також не було як під безперервними обстрілами та ще й в оточенні. Лікарі боролися за життя молодого чоловіка, робили все можливе і неможливе. Ігор-лікар (а допомагав йому колега Андрій) вирішив вставити трубку в легені через отвір в гортані, який був наслідком поранення. Дихання відновилося, хоч слабке і важке, та дало можливість відновити життєдіяльність. Аж десь близько 23.00 год., майже через півдоби, пораненого вдалося вивезти і  доставити в Харківський військовий госпіталь. Звідти бучацький волонтер Олег відправив пораненого земляка в супроводі дружини та  її брата літаком в Київ.

15 січня Ігор Римар (Кузь) переніс чергову операцію в Київському госпіталі за участю українських хірургів та двох фахівців з Англії. Англійські лікарі були вражені тим, як професійно була  надана медична допомога  в польових умовах і зауважили, що вперше зіткнулися з випадком, як напряму в легені  було введено трубку для підтримання функції органів дихання, коли, здавалось би, вже надії ніякої не було. Лікар Ігор й сам не міг пояснити, як і чому він так зробив. Думаю, людина в екстримальних ситуаціях здатна на справді неймовірні речі.

Рідні Ігоря щиро вдячні людям, які врятували його життя і щоденно, щогодини-щохвилини продовжують це робити. Також велика подяка від них «Волонтерській сотні» (створена ще на Майдані і базується в цокольному приміщенні військового госпіталю), зокрема, волонтерам Ірині Солошенко, Ані та іншим і вибачаються, що навіть імен кожного не знають. Ці люди допомагають всім, чим можуть: коштами, ліками, які доводиться, як кажуть, і з-під землі дістати. Підримують і морально.

Велика та особлива подяка бучацьким волонтерам, особливо Олегу Музиці, координатору волонтерів, землякам, односельчанам, районній раді, парафіям, організаціям і зовсім незнайомим людям та Ігоревій землячці, яка не бажала називати її прізвище, що переказала із закордону 332 євро для того, щоб я розпорядилася на свій розсуд на користь призваних з с. Трибухівці. Всі жителі села, з ким я розмовляла,  в один голос підтвердили, щоб ці кошти передати на лікування Ігоря Римара.

P. S. Від себе додам. Ігор Римар (Кузь) – це його прізвище від народження, яке в силу життєвих обставин він змінив на дівоче прізвище матері своєї дружини. Тому нехай ніхто не дивується, бо в наш час це не виняток.

Ігор живий ! Стан здоров’я стабільно важкий, пробував посміхнутися, попереду ще не одна операція. Як тільки буде можливість транспортування, відправлять його на реалібітацію за кордон . Потрібне буде протезування, а це тисячі у валюті.

 

Кошти можна перераховувати:

на пластикову карточку за цим кодом з будь-якої платіжної системи (банкомат, Приват24 і т.п.).

5104  7700  1493  2505  (Ощадбанк)

Римар Ігор Миколайович

4149  4978  1877  9896  (ПриватБанк)

Кузь  Олександра Іванівна (дружина Ігоря Римара)

                                                                                                                                                                                                       

Марія Короленко (Побуренна).  Бучач-Трибухівці-Ріпинці