Кожен тернополянин може навчитись рятувати людей

На жаль, ніхто не застрахований від прикрих випадків, буває, люди несподівано опиняються на межі між життям і смертю. На допомогу, звичайно, приходять медики, але іноді 10-15 хвилин, поки поспішає швидка, є вирішальними, а тому перша допомога оточуючих надзвичайно важлива. Щоб навчити мешканців нашого краю елементарним правилам надання першої невідкладної допомоги та закріпити на практиці знання, близько місяця Тернопільська обласна організація Товариства Червоного Хреста проводить спеціальні курси. Про особливості цієї програми «НОВІЙ…» розповів тренер, лікар-хірург Тернопільської міської лікарні №2 Віктор Шацький. А ще він поділився корисними порадами, як діяти в екстремальних ситуаціях.

— Вікторе Васильовичу, курси з надання долікарської допомоги — міжнародний проект. Хто його започаткував?
— За виконання цієї важливої програми взялося Міжнародне Товариство Червоного Хреста. В Україні вона стартувала позаторік: навчання тренерів було у Львові, у ньому брали участь представники усіх областей. Свої знання нам передали фахівці з Вірменського Товариства Червоного Хреста, спонсорську підтримку надало австрійське товариство. Вірменські колеги мали чим поділитися, адже у них добре відпрацьована система надання першої допомоги, оскільки на території країни часті землетруси. Після завершення навчання я отримав сертифікат тренера і маю право викладати населенню та готувати інструкторів. Курси були надзвичайно цікаві, багато речей я відкрив для себе по-новому.
— Що саме вразило вас як практикуючого лікаря?
— Найбільше — подача інформації. На першому занятті нас запитали, чи є лікарі, і порадили… «відключити» знання з медицини, щоб сприймати усе з погляду пересічної людини. І це логічно, адже медики звикли оперувати ліками, спеціальними інструментами, а в долікарській допомозі треба рятувати руками, підручними матеріалами, а при потребі вичекати, щоб не нашкодити.
— Хто може відвідувати курси?
— Ми проводимо навчання для усіх бажаючих — від школярів до пенсіонерів. Ті, хто пройде 12-годинну базову програму, складе теоретичний і практичний іспит, отримають сертифікати європейського зразка. Це дасть змогу нашим громадянам надавати допомогу також і за кордоном. Наразі ми формуємо групи за віком, освітою, враховуємо, в якій галузі працюють люди, тому запрошуємо долучатися до нас небайдужих мешканців області.
— Кажуть, що якби українці вміли надавати невідкладну допомогу, особливо під час ДТП, було б значно менше летальних випадків. За кордоном населення більш обізнане? 
— Знання з невідкладної допомоги потрібні кожному, адже трапляються різні ситуації з рідними, знайомими, колегами, іноді нашої допомоги потребують перехожі, а тому слід вміти хоча б елементарне — правильно зробити штучне дихання, закритий масаж серця, перев’язати рану. В Європі домедична підготовка на значно вищому рівні, ніж у нас, там усі організації, підприємства, супермаркети дбають про зменшення травматизму, а тому працівники проходять обов’язкові курси з першої допомоги. У коридорах громадських закладів, приватних установ висять дефібрилятори — апарати, призначені для ліквідації порушення серцевої діяльності, а у нас для декого це взагалі, як космічний корабель (усміхається, — авт.).
— Можливо, курс із надання першої допомоги варто внести у шкільну програму?
— На уроках довійськової підготовки у школі розповідають про надзвичайні ситуації, але ніхто не вчить робити масаж серця, вентиляцію легенів. Кожна свідома людина повинна бути готова до екстремальних ситуацій, аби не розгубитися, не стояти збоку, а діяти так, щоб передати потерпілого лікарям з більшими шансами на одужання.
— Часто при трафунках люди вдаються до народних засобів, які не завжди підходять, а іноді й шкодять… 
— Справді, іноді замість порятунку люди завдають одні одним шкоди, бо не знають, як діяти. Так, скажімо, опіки люблять обробляти олією, щоб не було пухирів, але це неправильно, бо у такому разі лише перешкоджаємо виходити жару з обпеченої ділянки. Найперше опіки потрібно обробити холодною водою. Медична наука не стоїть на місці, розвивається й нові дослідження показують, що те, що ми робили кілька років тому, краще робити по-іншому. Міжнародний Червоний Хрест розробляє свою програму надання допомоги на основі досліджень Європейської асоціації невідкладної допомоги. На основі їхніх рекомендацій вироблено чіткий алгоритм дій при надзвичайних ситуаціях. Особливо вагомими є їхні обгрунтування на основі доказової медицини щодо серцево-легеневої реанімації. Для прикладу, колись робили 5 вдихів та 15 надавлювань при серцево-легеневій реанімації, тепер асоціація окреслює оптимальну кількість — 2 вдихи і 30 надавлювань.
— Чи вам особисто, попри лікарську практику, доводилося у повсякденному житті надавати комусь першу допомогу?
— Ще школярем я їхав з батьком-лікарем до Берестечка на святкування річниці битви і був свідком страшної ДТП. У нашому автобусі було багато медиків — реаніматологів, вони й надали першу допомогу потерпілим до приїзду швидкої. Тоді посеред поля зіткнулися «лоб у лоб» два мотоцикли, у потерпілих були серйозні травми. А щодо повсякдення, то мені як батькові трьох дітей знання з надання першої допомоги завжди стають у нагоді — то носові кровотечі, то опіки, то травми. А в лікарській практиці, звичайно, було різне — доводилося рятувати порізаних, приборкувати кровотечі, надавати допомогу при гострих станах…

Нова Тернопільська