Лідер “Кому вниз” у Тернополі не співав, а мало не плакав

14 липня у тернопільському народному домі «Перемога» презентували «Голос крові» – книгу, яка, за словами організаторів презентації є активною, живою і не має елементів слабкості.

Вірші у ній – надихаючі, молодіжні, жорсткі та радикальні. Такі, які слухачі обдаровували щедрими бурхливими оплесками. Такі, які викликали скупу чоловічу сльозу навіть у сильного і величного лідера гурту «Кому Вниз» Андрія Середи. Такі, які змушували шкіру вкриватися мурашками. Такі, які за словами місцевих свободівців варті того, аби потрапити у школи Тернополя.

Спеціальними гостями на презентації, крім Андрія Середи, були: виконавець із Києва Арій, лідер гурту «Сокира Перуна» Арсеній Білодуб, Діана Камлюк, яка п’ять років відсиділа за ґратами по «патріотичній статті», та інші автори збірки з різних регіонів України.

Зала у «Перемозі» не була забита вщент, як то буває коли приїжджають такі гості, як Владика УГКЦ Святослав Шевчук, чи навіть проходять тернопільські «Дні моди». Але і не була надто пустою: заповнена на 2/3. Серед присутніх автономних націоналістів та тризубівців, як мінімум ряд тут займали місцеві свободівці, а ще ряд – автори та безпосередні організатори презентації «Голосу крові».

Патріотичного духу та насиченого, потужного ефекту, крім сильних віршованих рядків, додавали надзвичайно емоційні декламації авторів. Так, коли Андрій Середа вийшов на сцену і промовив першу фразу: «Для мене честь бути поряд з тими людьми, які є для нас вчителями, честь, представляючи гурт «Кому Вниз», бути поряд з вами», то здалося, наче стіни здригнулися, а його оксамитовий голос м’яко огорнув кожного присутнього в залі.

Тексти були на стільки промовистими, сильними та актуальними, що Андрій Середа навіть змахнув скупу сльозу, коли завершував один із віршів соліста гурту «Сокира Перуна» Арсенія Білодуба «29 січня».

Зворушливим був і виступ Сергія Скальда – він представив публіці свою доньку, яка приїхала з ним до Тернополя, та розпочав виступ із вірша, який присвятив українським жінкам: «Наші дружини, донечки та мами».

Уривок:

І знов у бій і знову ллється кров, та вижити у ньому я клянусь.
Щоб не згасала батьківська любов і знов почути любляче «Татусь»…

…І ми буваємо лихі та необачні – ви ж всеодно чекаєте ночами.
Та в серці ми вам дуже дуже вдячні – наші дружини, донечки та мами.  

Пройняла, взяла за душу та викликала нестримні овації також поезія інших авторів збірки. Так, глядачам сподобався вірш Максима Степового «Брате».

– Вірш на тематику братерства з нашими сусідами, котрі люблять взяти те, що не є їхнє, – представляв Максим свій твір.

Ось перші рядки:

Чи можу я вважати тебе братом – того, хто в спину мою ніж загнав
Того, хто ворогом прийшов у мою хату і нищив все, чого не здобував
Брат йшов мене від злиднів визволяти, та зовсім іншою була його мета
Зробити мене вірним, останнє відібрати – але ж казали «брат» його гидкі уста

Долучився до «Голосу крові» і наш земляк, уродженець міста Бережани, який зараз проживає у Львові – Юрій Руф. Він представляв одразу три міста: Луганськ, Севастополь і Львів. У Львові поет проживає, а інші міста є рідними для ще одного співавтора збірки – Ольбега Рарога, чиїм голосом у Тернополі був Юрій Руф. Читав Юрій і свої вірші. Зокрема, не міг не зачепити мовного питання. Він сказав що слухачі зрозуміють, кому присвячений цей вірш:

Ти розумієш мою мову?
Це шепіт рун бринить морозним вітром у словах,
Це сила духу вільного народу,
що сонця знак несе на хоругвах.
Ця мова – серп, яким стинають колос,
що згодом перетвориться на хліб.
Воно – з глибин віків священний голос,
рожденний в глибині тисячоліть…

…Закрий свій рот, прислухайся, приблудо,
ця мова – меч для тих, хто йде з мечем.
Вертайся у своє болотисте нікуди,
тебе ніхто сюди не кликав калачем.
Яке ти маєш право тут сичати,
про те, що ущємляют твой язик
прийшовши до чужої гостем хати
свої права торочити ти звик?..
…Не будеш ти ділити мою землю
ввєдєнієм іного язика.

Під час презентації відбулося і пряме телефонне включення з в’язниці, де вже понад 10 років відбуває покарання співавтор “Голосу крові” киянин Дмитро Савченко.

По завершенню презентації збірки до слова запрошували заступника міського голови Василя Хомінця, головного «свободівця» Романа Навроцького, інших організаторів заходу. Усі зазначали, що книга – пашіє патріотичним незламним духом та виголосили палкі промови про протест та боротьбу з несправедливістю щодо українського народу.

Довідка:

«Голос крові» – міжрегіональне видання, написане сімома авторами Західної, Східної, Північної та Південної України. Вийшла вона у квітні 2013-го року. У збірці містяться лише патріотичні вірші.

Автори, твори яких увійшли до збірки:

• Юрій Руф (Львів);
• Сергій Скальд (Чернівці);
• Арсеній Білодуб (Київ);
• Діана Камлюк (Київ);
• Ольбег Рарог (Корсунь (Севастополь);
• Дмитро Савченко (Київ);
• Максим Степовий (Кривий Ріг);

Ці автори не просто поети, а й борці за краще майбутнє України під проводом національної ідеї. Декілька поезій присвячені «Київській четвірці» (В’язням Сумління, котрих засудили до 14 років), адже один із авторів збірки є саме «учасник Київської четвірки» Савченко Дмитро.

Замовити книжку “Голос крові” можна в групі в соцмережі або написавши на електронну пошту Golos_krovi@ukr.net. Умови замовлення вишле адміністратор. Гроші отримані від реалізації буде перераховано на потреби українськиї вязнів сумління!

Ті тернополяни, які не встигли придбати книгу у своєму місті, можуть купити її, а також поспілкуватися з групою авторів на фестивалі патріотичного духу «Бандерштат» 3-4 серпня у Луцьку. Саме там в рамках запланованих гутірок під відкритим небом, «Голос крові» почують усі бажаючі.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”
відео “Кому вниз”