Лікар-нарколог Володимир Сов’як: «Алкоголіком людина буде до кінця життя, але ми допомагаємо своїм пацієнтам навчитися жити з цим та контролювати свій потяг до алкоголю»

У 2019 році один з найавторитетніших медичних журналів у Європі опублікував результати масштабного дослідження впливу алкоголю на здоров’я людини. Висновок досліджень: безпечної дози алкоголю не існує. Незалежно від кількості, вживання алкоголю негативно впливає на організм.

Вчені проаналізували дані з 1990-го до 2018 року зі 195 країн та територій осіб віком від 15-ти до 95 років. Загалом дослідження охопило 28 мільйонів людей. Україна у спеціальному дослідженні названа серед країн світу, де споживають багато алкоголю, що призводить до десятків тисяч смертельних наслідків.

Катерині 32. Батька пам’ятає лише напідпитку. Коли дівчинці було вісім, тато прийшов додому та почав простягати руки до мами. Тоді маленька Катруся, спотикаючись за бордюри, поспішала на допомогу матері. Вона не змогла відтягнути п’яного батька, як наслідок він розізлився, взяв арматуру, котра лежала десь у траві, і вдарив дівчинку по спині. Синці, забої і травма хребта – ось такий наслідок отримала дівчина. Пригадує цю подію зі сльозами на очах, адже батька звів у домовину цироз печінки. Матір дівчинки також померла. Її на той світ забрала оковита. Підступна пристрасть у матері прокинулась після смерті батька. Сім років вона пиячила, аж поки напідпитку не потрапила під колеса автомобіля.

Таких історій в Україні сотні. Кожна п’ята дитина страждає від домашнього насилля внаслідок пияцтва одного з родичів. Вони не називають себе алкоголіками та відмовляються проходити будь-яке обстеження або ж лікування. Сто грамів горілки лікують, а червоне вино можна споживати мало не щодня, якщо воно домашнє – такі міфи супроводжують тих, хто зазирає до чарки без жодного приводу.

Чому алкоголізм процвітає в Україні та що за собою несуть невинні 50 грамів, запитали журналісти  тижневика “Номер один” у лікаря-нарколога Тернопільського обласного наркологічного диспансеру Володимира Сов’яка.

– Для початку хочу сказати, що алкоголік залишиться алкоголіком до кінця життя. У мене є пацієнти, котрі стали на так званий шлях виправлення і не порушують слова, яке дали самі собі. У таких сила волі стоїть на першому місці. І це заслуговує поваги. Алкоголь є на третьому місці серед факторів, що викликають смертність серед населення країни загалом, на другому – як такий, що позбавляє віку працездатну категорію, і на першому – що загрожує смертю людям від 25-ти до 40-ка років. Давайте розберемося, що таке алкоголізм. В Україні він набуває звання епідемії. Це захворювання, котре потребує лікування, адже людина, котра вживає алкоголь у рідкісних випадках, може назвати себе алкоголіком. Пияцтво – це гостра соціальна проблема нашої держави, і причин цьому є тисячі. Починаючи від безробіття, закінчуючи незадоволенням в особистому житті, – розповідає

Володимир Богданович

«Спочатку кричать, буянять, а потім дякують»

– Чи справді алкоголізм процвітає серед сільських мешканців?

– Переважно так. Однак варто зазначити, що й серед містян їх не менше. У селі люди мають звичку після важкої праці, яка переважно їх супроводжує щодня, за смачною вечерею хильнути чарчину, так би мовити, для розслаблення та відпочинку. Але серед моїх пацієнтів були й такі, котрі віддавали перевагу дорогим напоям, які з часом замінялися простим самогоном. Алкоголізм вражає і бідних, і багатих, і жінок, і чоловіків, навіть дітей. Звичайно, у селі, де немає постійної роботи, де конфліктних ситуацій може бути більше, вживання алкоголю стає частішим.

– Як Ви лікуєте пацієнтів?

– Якщо людина прийшла до нас із власної волі, для початку ми вводимо препарат, який очищає організм від продуктів розпаду (алкоголю). Наступного дня ведемо бесіди, у нас є психолог, і приймаємо рішення, який саме метод лікування будемо застосовувати даному пацієнту. Є певна група препаратів, які вводять для того, щоби людина навчилася самодисципліни і змінила свою філософію щодо алкоголю. Алкоголіком людина буде до кінця життя, цей факт варто запам’ятати, але ми допомагаємо своїм пацієнтам навчитися жити з цим та контролювати свій потяг до алкоголю. Стараємося пробудити у них повагу до родини, до себе, подивитися на свої дії з іншого боку. Є таке поняття, як дефект ферментативної системи печінки. До прикладу, коли одна людина, випивши добрячу дозу алкоголю, вранці встає і знає, що в неї є обов’язок, до прикладу, робота, сім’я, діти. Вона випила кави, поснідала і спокійно поїхала робити звичні справи. А є інша особа, залежна від алкоголю, вона шукає будь-якого способу «похмелитися», бо самопочуття дуже погане. Коли людина, аби поправити здоров’я, випиває ще раз, ця доза розчиняє отруйні сполуки алкоголю, які були випиті вчора, на менш токсичні, таким чином їй стає легше. Але це дуже хибне твердження, адже у таких випадках найчастіше і стають залежними.

– Чи приводять до Вас насильно лікуватися пацієнтів?

– Примусове лікування відбувається лише згідно з рішенням суду. Ми не маємо права самостійно лікувати та тримати насильно будь-якого пацієнта. Переважно на підсвідомому рівні людина відчуває, що вона котиться вниз. Бувають випадки, що вони буянять, кричать на родину, звинувачують їх у всьому і лікарів також. Але через певний проміжок часу, коли ми знімаємо надмірне збудження, навіть дякують нам. І переконують, аби їх пролікували. Є таке поняття, як алкогольний психоз, або в народі називають «біла гарячка». У такому випадку людина не усвідомлює своїх дій. Вона небезпечна як для себе, так і для оточення. Але всі думають, що психоз наступає, коли людина в алкогольній комі. Ні, «біла гарячка» приходить тоді, коли людина, яка добряче пила довгий час, раптово припиняє вживати алкоголь, тоді у неї наступає психоз і вона стає неврівноваженою. У такому випадку ми не запитуємо дозволу в самого пацієнта, а забираємо насильно у відділення й надаємо допомогу, бо в такому випадку можуть бути різного роду галюцинації і навіть вчинення самогубства. Хочу зауважити, що є й такі пацієнти, які проходили лікування не один раз. Тобто прийшли, ми пролікували, він зірвався і знову те саме. І так по колу, поки не усвідомив, що сам себе вбиває.

– На Вашу думку, чому люди впадають у крайнощі та звертаються по «допомогу» до пляшки? 

– Причин тисячі. Якщо беремо до уваги чоловіків, то це проблеми на роботі, нереалізація, проблеми в особистому житті, є навіть спадкові причини. Якщо батько випивав, велика ймовірність, що син піде тим самим шляхом або навіть внук. Сімейний алкоголізм – це також величезна проблема. Були у мене пацієнти – молода сім’я, яка мала четверо дітей, яких хотіли у них забрати, але все склалося добре, вони разом пролікувалися. Якщо порівняти, то жіночий алкоголізм страшніший, ніж чоловічий. Жінка, яка випиває, – це справді горе в сім’ї. У стані алкогольного сп’яніння вони поводяться набагато агресивніше, ніж чоловіки.

«Побутовий алкоголізм – як норма»

– Скільки часу потрібно вживати стабільно алкоголь, щоби стати залежним?

– Тут усе залежить від багатьох факторів. Передусім від людини. Якщо в людини все добре в особистому житті, проблеми вона вирішує вчасно і без сторонньої допомоги, то їй треба довгий період, аби «тягнуло» випити. Думаю, не менше п’яти років стабільного вживання алкоголю. Не слід також забувати, що у нас є таке поняття, як побутовий алкоголізм, від якого вкрай рідко лікуються, вважаючи це нормою.

– Чи завжди алкоголізм присутній там, де є неблагополучна сім’я?

– Ні, не завжди. Пригадайте «золоту молодь», яка має дорогі машини, гроші, останні моделі телефонів і витрачає свою молодість на наркотики та алкоголь. Про таке захворювання, як алкоголізм, чіткої відповіді дати не можна. Все залежить від людини, від її сили волі, бажання, а не фінансового становища. Не заперечую того факту, що там, де є неблагополучна сім’я, алкоголізм може зустрічатися частіше. Але ж до вживання алкоголю ця сама сім’я була благополучною. Тому будь-хто може опинитися під ризиком.

– Як Ви ставитеся до народного лікування алкоголізму?

– Не повірите, якщо я скажу це вголос. Позитивно! Насправді я той лікар, який у жодному разі не відкидає медичного втручання. Але я й людина, яка розуміє прості людські фактори. Коли подружжя живе в селі, чоловік випиває і не хоче лікуватися, то жінка будь-якими методами буде намагатися його витягнути з рук «оковитої». Звісно, це потрібно робити без жодного фанатизму і краще проконсультуватися з лікарем. Колись були препарати, які підливали в їжу чи в напої, при взаємодії з алкоголем вони не сумісні. Таким чином чоловік кидав пити, не знаючи про те, що його жінка потай лікувала. Зараз такі препарати заборонені. Найкращий варіант – це не займатися самолікуванням, не просити порад у подруг чи знахарок, а знайти свій підхід і приїхати з чоловіком чи питущим родичем до нас. Це найкращий та найбезпечніший варіант.

На завершення Володимир Богданович додає, що до Тернопільського диспансеру з’їжджаються люди з інших міст та навіть із сусідніх країн. Каже, що найвдаліший варіант – це запевнити алкозалежного, що після лікування життя зміниться. Зуміти налагодити контакт та пролікувати людину, якій потрібна допомога, адже алкоголізм не запитує про вік.

Соломія Вершигора

Джерело: Тижневик “Номер один”