Міністр охорони здоров’я Ілля Ємець виступає за впровадження в Україні надзвичайного стану

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях, і надає відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого в самоврядування в Україні особливих повноважень, необхідних для:

• відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян,
• нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
• захисту конституційного ладу.

Приводом для введення режиму надзвичайного стану можуть бути:

• виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, які призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян;
• спроба захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

2. Регулюються на різних законодавчих рівнях

Поняття надзвичайної ситуації визначає Кодекс цивільного захисту України, тоді як режим надзвичайного стану регулює Конституція України та Закон України про правовий режим такого стану.

3. По-різному впливають на права людини

При запровадженні надзвичайного стану права громадян в Україні обмежуються. Йдеться про «тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень».

А під час надзвичайної ситуацій таких обмежень немає.

4. Різний термін дії

Режим надзвичайного стану, згідно із законодавством, можуть ввести на всій території України не більше ніж на 30 діб, а в окремих місцевостях — не більше ніж на 60 діб.

Надзвичайний стан може бути продовжено указом президента, однак не більше ніж на 30 днів і лише після повторної процедури затвердження такого указу у Верховній Раді.

Для надзвичайної ситуації таких обмежень немає.

Як запроваджується надзвичайний стан

Зараз режим запровадження надзвичайного стану суворо регулює Конституція та законодавство України. Громадська організація Лабораторія законодавчих ініціатив у своїй інфографіці нагадала про те, що для цього має бути здійснено шість кроків:

1. РНБО або Кабмін пропонують президенту ввести надзвичайний стан в усій Україні або в окремих регіонах

2. Президент видає указ про запровадження надзвичайного стану, після чого негайно звертається до Верховної Ради України

3. Парламент збирається не більше ніж у дводенний термін, щоб розглянути президентський указ

4. Верховна Рада може підтримати ініціативу про введення надзвичайного стану (повністю чи з рекомендаціями) або ж відхилити її

5. Якщо депутати затверджують указ президента, в Україні (або в зазначених регіонах) оголошується надзвичайний стан

6. Після цього указ про введення надзвичайного стану негайно оприлюднюється в ЗМІ. 

Які ваші права можуть обмежити в разі введення надзвичайного стану в Україні

Загальні положення Закону України про правовий режим надзвичайного стану передбачають можливість таких заходів:

• особливий режим в’їзду і виїзду [із зони надзвичайного стану], а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться такий режим;
• обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
• посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
• заборона проведення масових заходів (окрім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом);
• заборона страйків;
• примусове відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб.

Додаткові заходи — аж до введення комендантської години — можуть бути впроваджені залежно від того, що саме стало причиною надзвичайного стану (ситуації природного і техногенного характеру або ж масові порушення громадського порядку).

Оскільки пандемія COVID-19 відповідає скоріше першому варіанту (надзвичайний стан через причини техногенного або природного характеру), у цій ситуації можуть запровадити ще й такі заходи:

• тимчасова або безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання (з обов’язковим наданням стаціонарного або тимчасового житла);
• встановлення для юросіб «квартирної повинності» для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань і військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;
• тимчасова заборона на будівництво нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;
• встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
• запровадження особливого порядку розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності;
• мобілізація і використання ресурсів підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (але з обов’язковою компенсацією понесених втрат);
• зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво продукції, необхідної в умовах надзвичайного стану;
• інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.