На голову не налазить, скільки буде роботи: Сергій Притула – про виклики українцям після війни

Засновник Благодійного фонду та ведучий проектів Нового каналу поділився думками щодо завдань та проблем, які можуть виникнути у країні після нашої перемоги

Хоч як би складно було зараз, українці вірять у перемогу нашої країни та налагодження життя найближчим часом. ЗСУ борються на фронті, цивільні донатять та роблять усе можливе в тилу. Та варто розуміти, що після завершення війни легко стане не одразу. Про це розмірковує волонтер та ведучий проектів Нового каналу Сергій Притула.

– Найбільшим викликом для нас буде зберегти ту єдність суспільства, яку ми маємо зараз, – заявив Сергій Притула в інтерв’ю YouTube-каналу «Голос Америки Українською». –Інші виклики лежать у системі відбудови української держави в повоєнний період. Ми аналізуємо досвід балканських країн та Грузії, спілкуємося з нашими західними партнерами про те, що мало б бути після того, як війна закінчиться нашою перемогою. Я особисто є тою людиною, яка від імені нашого Фонду та українського громадянського суспільства адвокатує ідею, щоб українські фонди та недержавні громадські організації були учасниками процесу відбудови. Тому що масштаб катастрофи величезний. Це просто не налазить на голову, скільки буде роботи після війни.

Сергій запевняє, що попри всю допомогу, яка буде постачатися в Україну з-за кордону, ми самі муситимемо працювати та допомагати не менше, ніж зараз.

– Є очевидним той факт, що міжнародні донори будуть давати достатньо багато коштів Україні, щоб ми стали на ноги та все відбудували, – каже Притула. – Проте є усвідомлення, що держава навіть за умов величезної допомоги цивілізованого світу не зможе робити все водночас. Я завжди наводжу приклад пріоритетності. Ми розуміємо, що відновлення Антонівського мосту, аби сполучити два береги Дніпра у Херсоні, вочевидь важливіше, ніж відбудова маленького фельдшерського пункту чи дитячого садочка в маленькій територіальній громаді. Проте для жителів тієї громади це найнагальніша проблема. Для них це питання номер один. Тому ми, волонтери, після війни не повинні видихнути і сказати: «Ну, все. Розходимося, хлопці». Такого не має бути! Роботи чекає дуже багато, тому мені дуже б хотілося, щоб так було. Зараз у нас є вміння, досвід, достатньо людського ресурсу з мізками, щоб точково чи більш широко допомагати українському війську. Точно так само ми підставимо державі плече після закінчення війни.