На Тернопільщині є люди, які виправдовують Путіна

У неділю, 31 серпня, громада Збаражчини вшанувала пам’ять військового-земляка Андрія Чабана у сороковий день від його загибелі.

В обідню пору до Залісців вирушила автоколона, у Вишнівці до неї приєдналося духовенство Вишнівеччини.
На місці вічного спочинку Андрія у Залісцях зібралося кількасот людей − старше покоління і молодь, духовенство, церковні громади, представники влади району і міста, громадські активісти для спільної молитви разом із батьками та родичами Героя.

На могилу Андрія Чабана поклали синьо-жовті квіти, корзини, гірлянду Шани, сплетену молодими збаражанами.
Близько 25 священиків Української православної церкви Київського патріархату відправили панахиду, просячи у Господа спокою та Царства Небесного для душі новітнього Героя України. Після цього з промовою до громади звернувся отець Анатолій Зінкевич. Він зазначив, що хрести скорботи, які знову ставимо на нашій землі, це результат цілеспрямованого знищення України впродовж 23-х років її формальної незалежності. Весь цей час вороги держави працювали над тим, щоб принаймні частина України не була українською. І це їм вдалося. На східних теренах у свідомості людей ще досі, на жаль, панує дух раба, який розучився бути господарем на своїй землі, а вдовольняється життям то під одним ворожим чоботом, то під іншим. Тому й гине зараз цвіт народу на Сході України у війні з російським агресором. Доки не подолаємо розбрату, переконаний о.Анатолій, нашу землю захоплюватимуть вороги. Агресор не вибиратиме, яку хату зруйнувати чи парафіян якої конфесії знищувати. Той, хто хоче жити в Україні, мусить шанувати землю, молоком і медом якої харчується. − Ми повинні стати одним цілим в Україні, громаді, сім’ї, − наголосив о.Анатолій. − Чим швидше це станеться, тим менше гинутиме наших дітей.

Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло із сумом відзначив, що, схиляючи голови перед могилою славного воїна, не можемо знайти слів розради матері, батькові, родині. Однак владика переконаний, що Андрій не пішов від нас. З моменту загибелі його родиною стала вся Україна, адже за нашу волю хлопець віддав життя. Зараз дуже просто визначитися з вибором − або ти українець і воюєш, молишся і захищаєш Україну, або підтримуєш агресора. Правда в тому, що ми на своїй землі захищаємо своє і оплакуємо своїх Героїв, а з боку Росії воюють найманці за гроші. − Нехай Господь прийме подвиг Андрія та тисяч синів і дочок України і змилується над нашою Батьківщиною, щоб ми не ховалися, не тікали від ворога, а боронили свою землю до останку, − завершив владика Павло.

Хористи виконали пісню, присвячену пам’яті Андрія Чабана, усі присутні на цвинтарі підхопили «Червону калину» і Гімн України.

Батько Андрія Олександр поділився з громадою своїм болем. Виявляється, не всі односельці підтримують цю сім’ю, що втратила найдорожче − сина, який віддав життя за незалежність України. Крім тих, які допомагають українській армії коштами і намагаються розрадити батьків воїна-героя Андрія у їх горі, знаходяться й такі, що виправдовують Путіна і підтримують російську агресію. Батько закликав усіх пам’ятати, що його син загинув на українській землі − за Україну.

Оксана МОРГУН, Народне Слово