Наталя Басараб започаткувала у власній квартирі благодійний салон

Творити можна по-різному. Скажімо, «геній світу» Іван Марчук ще вдосвіта йде до майстерні писати, його колега Дмитро Стецько насамперед відчиняє вікно на даху, на зустріч сонцю. А от мисткиня Наталя Басараб започаткувала у власній квартирі благодійний салон. На ньому невідомі широкому загалу творчі особистості можуть презентувати свій доробок. І не обов’язково, щоб це були твори живопису. Тут радо послухають музику, вірші чи прозу. До того ж кожний творець може запросити своїх друзів, рідних, однодумців. Кави вистачить для всіх, посміхається господиня.

 

– Мені хочеться допомогти любителям мистецтва, які з певних причин не можуть себе реалізувати, але пристрасно люблять свою роботу, – просто пояснює Наталя Басараб. – Були моменти, що мені хтось допомагав, щось для мене добре зробив. Із вдячністю до тих людей я відкриваю свій благодійний салон.

Отож першим відкриттям відомої художниці минулої неділі, 14 липня, стала 18-річна тернополянка Вікторія Четвертакова. Точніше, її портрети олівцем всесвітньо відомих музикантів та акторів. Але й зобразила і двох своїх друзів. Роботи практично досконалі, визнали всі присутні. І хоча серед глядачів не було відомих критиків чи маститих мистецтвознавців, розмова проходила часом трохи гостра, але відверта і щира. До слово, Вікторія запросила на виставку багатьох своїх друзів, також молодих художників. Однак були і просто любителі мистецтва.

Із пані Наталею дівчина познайомилась випадково. Оглянувши рисунки олівцем, та була вражена скрупульозністю виписаних деталей і точністю схопленого моменту.

Юнка обрала і працює у стилі гіперреалізм. Сучасними художниками ця техніка трохи призабута через складність у виконанні, підкреслила мисткиня. Наразі Віка малює з фотографії. Але роботи настільки гарно виконані, що не відрізниш, де фотографія, а де – малюнок.

– Вона проробляє кожну деталь, а я, як досвідчений художник, знаю, наскільки це тяжко. У неї вимальовано кожну волосинку, – захоплено вигукує відома художниця. – І навіть якщо вона не обере професію художника, Віка завжди буде малювати. Можливо, саме наш вечір стане такою собі путівкою у творчість. Нехай зажди залишається працьовитою і митцем у душі, – побажала вона.

Як з’ясувалось, дівчинка змалечку малювала – на стінах, подушках, підлозі. Причому не помадою чи фломастерами, а саме олівцями.

– Ми ховали, а вона намагалась вкрасти десь олівця. Ще дуже маленькою була, а олівець уже став ближче ложки, – посміхнулась мама художниці, пані Світлана.

– З часом олівець буде ложкою, – додав хтось із глядачів.

Характерно, що вже підлітком, приблизно у 10-12 років, юнка захопилась саме графікою. І вже тоді мріяла про персональну виставку.

– Я не думала, що це так швидко здійсниться, – посміхається Вікторія. Незважаючи на увагу та запитання, що сиплються на неї зі всіх сторін, вона спокійно і детально відповідає на всі. Натомість її мама виглядає трохи розгублено та напружено і не може приховати переживань, щоб дебют дочки пройшов успішно.

На питання, чому обрала олівець і портрет, Віка просто каже:

– Насправді реалізм завжди був близьким мені. Я насолоджуюсь роботами художників-реалістів, які зображали те, що вони бачать. Вигадати може кожен, а от зобразити настільки реалістично, щоб глядач зрозумів сутність і навіть погляд людини та відкрив її внутрішній світ, може не кожний.

Чому чоловічі портрети?

– Жінки завдяки косметиці можуть змінювати свою зовнішність, надати собі шарму, а чоловіки більш природні, – пояснює співрозмовниця і трохи замислившись обіцяє:

– Щодо планів на майбутнє, наразі однозначно обираю графіку. Однак  не проти колись спробувати себе у сюрреалізмі.

– Головне, творити, а не думати тільки про хліб щоденний. Адже саме художники роблять світ кольоровим, – завершила зібрання пані Наталя.

Жанна Попович, Номер один