Несподіваний ефект мовного закону: друга державна мова – ГУЦУЛЬСЬКА

Поки йде передвиборча агітація, в середовищі влади  починають проявлятися старанно приховувані  неприємні наслідки  недавно прийнятого мовного закону. Якби не вибори, ми вже були б свідками багатьох кадрових розборок, адже  хтось повинен відповідати за явну «підставу президента». Безумовно, владній верхівці, яка контролює бюджет, шкода втратити близько 20 млрд гривень на впровадження закону, який розробники задекларували як безкоштовний.

Насправді витрати можуть бути набагато більшими і  уряд не в захваті від перспективи латання ще однієї бездонної дірки в бюджеті. З усього видно, що з  мовним законом у регіоналів вийшло щось не так, починаючи із знаменитого чечетівського : «Развели, как котят!» Сама процедура підписання  закону  викликає масу запитань. Президент  вочевидь не мав охоти його підписувати, адже має види на другу каденцію, тому довго радився з комісією. Нарешті підписав несподівано для всіх з оговоркою про те, що закон буде вдосконалюватися. Хтось таки зумів умовити президента  взяти гріхи парламенту на себе, мовляв до президентських виборів забудеться.

Мета очевидна – виграти парламентські вибори, а переможців не судять. Хоча набагато краще було б  на законних підставах повернути  закон КК на допрацювання новим парламентом. Варіант був – приймати закон повільно, за процедурою і так до самих виборів, передавши його як естафету новій більшості. Стійкий електорат, немилосердно лаючи владу, все одно проголосував би якось «за своїх». Так само, як і заручені в безвиході прихильники  опозиції, якою вона є. Отже внутрішньополітичної вигоди ніякої, ще й зайвий клопіт і трата коштів виборців.

Не треба вгадувати, кому потрібен такий мовний закон та ще й перед нашими виборами – звісно Росії і тим, хто маніпулює ситуацією від її імені та при нагоді. Саме адепти російського впливу, не криючись, лобіювали цей законопроект, явно поспішаючи одержати похвалу  «звідти». Вони і досі гордяться своїм вмінням «розвести, як котят»  все українське суспільство.

Як наслідок – Росія одержала чергову фору в інформаційній війні світу. Удар по престижу державної мови – це удар по основах національної захищеності взагалі, включно із економічною безпекою громадян. В наш час втрати інформаційні поразки автоматично дорівнюють втратам фінансовим, економічним, втратам якості життя населення. Це очевидно. Далі йде часткова втрата реальної влади політичною верхівкою, а це вже дуже серйозно. Чинна центральна влада  відразу ж відчула цей неприємний  для себе ефект, коли почалось  аматорське «впровадження» закону КК  місцевими радами в недавно абсолютно підконтрольних  регіонах.

Прийняття швидких рішень  багатьма обласними радами  стосовно регіональної мови  відбулось явно не з волі  регіоналів. По перше, закон передбачає зовсім іншу процедуру і  компетенцію. По друге, огульне оголошення російськомовними явно неоднорідних за етнічним складом населення областей  відразу ж викликало небажане незадоволення в середовищі рідного електорату ПР. Отже діями обласних рад  диригували більше ззовні держави, ніж з Банкової. Президент Янукович, який так ретельно цементував централізовану владу,  враз відчув, що  місцева влада здатна діяти за іншим сценарієм, писаним не в Україні. Мовний закон КК відкрив «ящик Пандори», з якого  проявились потужні адепти зовнішнього впливу на прийняття рішень українською владою навіть в непередбачений законом спосіб.

Парад «регіональних мов» негайно призупинили аж на заході, бо вже заради жарту пропонували регіональну гуцульську а то й англійську. Невідкладно створено комісію з вдосконалення тільки-що прийнятого мовного закону. Її голова- екс-секретар РНБО Раїса Богатирьова,  попри  насмішки скептиків, дуже знакова і підходяща кандидатура. Час перебування в РНБО – чи найкраща школа для оцінки загроз подібного масштабу. Тут і без РНБО ясно – необхідно терміново забирати з рук наших держав-сусідів, які мають  великі діаспори, необачно подарований важіль впливу на українську владу. При цьому важливо реально подбати про права меншин, щоб заручитись їхньою підтримкою напротивагу агітаторам за подвійне громадянство.

Прийнятий закон реально цього не робить –лише дає фору російській мові за рахунок державної. Отже, за іронією долі, вища владна верхівка заради відновлення контролю за ситуацією в Україні, мусить до невпізнаванності змінити закон КК, зробивши його навіть кращим, ніж цього  несміло бажали нацдемократи.  Інакше центральна влада не застрахована і від інших несамостійних і волюнтаристських рішень влади на місцях. На прикладі «впровадження» мовного закону КК адепти зовнішнього впливу показали, що в Україні реально керує не тільки Київ. Про серйозність занепокоєння центральної влади свідчить майже блискавичність появи  фактично нового варіанту мовного закону з назвою, яка точно відповідає Конституції. Текст настільки терпимий, що його повинна б негайно підтримати демократична опозиція, якби не вибори. Чинник виборів тяжить над мовним законом недаремно – поки йдуть перегони, чесно вирішувати мовне питання не зацікавлені  сили у владі та опозиції.

Тим часом автори законопроекту КК бравують, вважаючи проект президентської комісії Богатирьової нефаховим і неможливим для прийняття. Безумовно буде жорстка боротьба навколо мовного закону бо ціна його для людей з великими грошима набагато вища, ніж просто мова – це повнота реальної влада в Україні. Програш загрожує втратою великих капіталів пануючою і жируючою  олігархією з усіма мажорами. Якщо ж закон КК залишиться без змін – це свідчитиме про те, що так звана олігархія України вже лежить під світовим капіталом і  їх тимчасово тримають як дешевих менеджерів. Потім їх викинуть, як непотріб. А що робити простим українцям? За Божим законом українська мова завжди з нами .

Інша річ -державна українська. Вона потрібна не тільки українцям, які знають свою і ще декілька мов, а всім нам – як чинник національної безпеки, одна з основних конституційних умов  сильної держави, здатної захистити наші права  у світі і добробут на своїй батьківщині. Ми ще можемо повернути все  на краще. Не треба обирати у владу людей, які співають не своїм голосом і все буде гаразд!

Володимир Ференц, Острів