“Новоросія” доповзла і до Тернопільщини

Тернополянка під псевдонімом Дзвінка Торохтушко, яку “Погляд” знає особисто, розповіла про сепаратистів у тернопільській маршрутці:

Маршрутка така: “Тернопіль – Мачу Пікчу”. Мачу Пікчу – для мене, маршрутка – для всіх. Все по-чесному. Ну, не дуже, щоправда, бо робили того фолькса, певно для пігмеїв, чи що, бо сидіння розташовані так, що я зі своїм стрибком в капелюсі на 153, почуваюся в тій машинерії топ-моделлю з ногами від кутнього зуба. Тому мене завжди дивує, як на тих сідалах поміщаються дебелі сільські молодиці з клумаками і дітьми на руках (одночасно!).
Але то таке. Краще погано їхати, ніж добре йти. Тим більше, що водій Вітька – мій дружбак з дитинства, і я там маю своє персональне місце. Знаєте, таке: на пухвикові, коло водія. І ще Вітька – меломан. І просто класна, весела людина. Хоча, за плечима у нього. . . Напевно не маю таких слів, щоб склались у коротке речення. Вітька пройшов Афган. Потім ще кілька гарячих точок. Потім збожеволіла мама, помер тато і запила сестра. Потім хтось йому сказав, що дружина їхнього комбата, котрий загинув в якійсь Еритреї, чи де, важко хвора, а вона дитбудинківська, а діти малі ще. . . Одним словом, Вітька поїхав допомогти, закохався і повернувся з Інкою і трьома дітьми. Народили собі ще трьох( одним пострілом, як каже Вітька) – і слава Богу. . . Тільки за отим всім, якось забулося, що в Афган Вітьку загребли з консерваторії. . . А! Дрібниці, мабуть. . . Головне, що Вітька – супер! І меломан. Їдемо з ним і ” тролимо” піпл гарною музикою. А тут ще час такий. І новини. Слухаємо ” Рутенію”. Неголосно, бо ж у Вітьки – повна маршрутка і веслах коло кожного стовпа треба ставати.
І тут якась лічность, по вигляду – цьотка, по тембру голосу – єрихонська труба,по одязі, як багдадський злодій і обмотана яскраво червоною косинкою, як ланкова часів колективізації, починає орать так, шо в маршрутці стає не лише тісно, а й гулко, як в танку. Цьотку ошпарила пісня ” Синюхи”. Чим то вона їй нагадала шото запрещонне і тьотку понесло. Нє, шо саме цікаве, вона не вимагала вимкнути, вона “требувала” поставити Арбокайте!!! Я така здуру ляпнула, що, мовляв, ми таке не слухаємо, ми меломани. Цьотка, канєшно, почула і тут же засоцїірувала і доходчіво так пояснила, куди вона напише, шо планокури водять обществений транспорт. Далі, ясна річ, підключився зборний хор-ланка” Ні воза, ні калхоза”. І народ поперло. Орали вони довго і про все. Про політику, шо ото Майдан заварив, а тепер люди ховаються в Почаєві від Правого Сєктора, про те, що ПС караулить Почаївську Лавру, щоб її уніатам віддати,про те, що всі ікони плачуть, а монахи бачать віщі сни про кінець світу. І головне: про те, що ” іскупітєль Русі на підході, прийде і – будуть всі єдіно стадо і єдін пастирь, а всі, хто знамень не бачить і не пуска іскупітєля – підуть в ад”. І найголовніше: життя нема і вже не буде! Во! Отакий кірілічєскій розгундяй в мізках. . . Як підсумувала цьотка, виходячи з маршрутки:”Луче в Росії, чим в гробу!”
Але я не про те.
Я про те, що це страшно. Страшно, навіть, не те, що в головах у людей робиться, а те, ким це робиться. Страшно, що діяльність цих чорноротих чорнорясців із Лаври толерується роками. Страшно бачити і розуміти, що інфекція під назвою “новоросія” повзе Україною. І практично кожна громада МП – це канонічеські зони якогось заразного черепного тифу. Якось так у них сталося, що Бог набув рис однієї конкретної людини. МП дуже швидко з православної церкви стала тоталітарною сектою. І, прости Господи, – з культом всєоблєм’ющого Ху@ла. Брехун і батько брехні. . .
Страшно, що смерті нікого і нічому не навчили і держава досі стоїть на трьох китах: підкупі, зраді і холуйстві.
І от цікаво: в цій ситуації наш Президент наважиться, таки, стати Головнокомандувачем, чи так і лишиться весільним генералом?