Національні пам’ятки архітектури на Тернопіллі руйнуються через брак коштів

Частина заваленої стіни Бережанського замку. Фото Миколи ШОТА.

За замковим муром нічого не видно

Видатний український письменник Богдан Лепкий назвав Бережани казкою його життя. Невелике місто і нині може зачарувати будь-кого насамперед своєю історичною та архітектурною спадщиною. Доречно сказати, що тут є сім пам’яток архітектури національного та понад 80 — місцевого значення. 10 років тому згідно з постановою уряду розпочав свою діяльність Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани. На його баланс передали, зокрема, й дві перлини архітектури та містобудування — комплекс замку Синявських (1534-1554 рр.), до якого входить і каплиця св. Трійці, та ратушу. Проте вони й надалі руйнуються, бо на ремонтно-реставраційні роботи не вистачає коштів.

Ратуша — у фінансовому забутті

Ратуша — серце Бережан і місток у давнину. Володимир Парацій, завідувач науково-дослідного відділу Державного історико-архітектурного заповідника, знайомить з її історією. Відомо, що таку адміністративно-управлінську будівлю в місті спорудили 1530 року, але її знищили в 1660-х роках. На початку XVIII ст. в історичних документах про неї знову згадали. Будинок, який зберігся донині, з’явився 1803 року на місці двох попередніх. Його змурували з цегли. Споруда — двоповерхова, з внутрішнім двориком. Вінчає ратушу струнка двоярусна вежа з годинником. Майже 120 років на другому поверсі ратушного приміщення розміщувалася гімназія, в якій, серед інших, навчався й видатний український поет Маркіян Шашкевич.

Ратуша відігравала значну роль в адміністративно-культурному житті Бережан не лише у минулих століттях, а й нині. Окрім міської ради, тепер тут розташувалися три музеї — краєзнавчий, Богдана Лепкого, а також книги та сакрального мистецтва й історії церкви.

Директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани Василь Зорик каже, що у 2007-2008 рр. виготовили проектно-кошторисну документацію й розпочали наукові дослідження будівлі ратуші, аби реставрувати її та позбутися аварійного стану. Розчистили також підвали південно-східного крила, відбили штукатурку по всьому периметру фасадів. Освоїли тоді 850 тис. грн. Протиаварійні роботи планували виконувати впродовж 2007-2010 років. Але 2009 року держава перестала виділяти кошти й ратуша опинилася у фінансовому забутті. Мабуть, зайве нагадувати, та все-таки доводиться: якщо надалі не подбати про протиаварійні та реставраційні роботи, то національна пам’ятка архітектури, якою є будівля ратуші, зазнає руйнації.

Замок втратив стіну

«Розкішний замок у красі предивній», — так писав у ХІХ столітті про фортецю в Бережанах видатний польський поет Юліуш Словацький. Будувати цю твердиню 1534 року почав руський воєвода Микола Синявський. Цікаво, що замок постав на своєрідному рукотворному острові на низовині та болоті, а не на високій горі. У добу Відродження фортецю вважали найвизначнішою оборонною спорудою України.

Нині замок благає, вимагає, чекає дієвої реставрації! Початком його руйнації стала Перша світова війна. Ренесансному архітектурно-оборонному шедевру довелося бути за свою історію також військовою казармою і навіть броварнею, де варили пиво. Це, безумовно, шкодило. Консервацію фортечних споруд уперше розпочали 1933 року. За радянської влади за реставраційну справу в 80-х роках минулого століття бралися двічі. Останні 10 років архітектурною пам’яткою опікується Державний історико-архітектурний заповідник.

Бережанський замок 1999 року віднесли до переліку архітектурних об’єктів нашої країни, що підлягають відновленню. Але зроблено не густо. Зуміли хіба виготовити проектну документацію й розпочали першочергові протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи. За 2006-2008 роки освоїли 3,5 млн грн. Оновили куполи замкової каплиці-усипальниці. Центральна ж нава через нестачу коштів залишилася ненакритою. Розмивається атмосферними опадами кладка відновлених стін оборонної західної вежі, бо немає даху над нею.

Цьогорічного квітня завалилася частина широкого муру, який зводили ще в середині XVI ст. 70 кубометрів каменю зсунулися додолу, залишки зруйнованої стіни висотою до 10 м звисають. Подальший обвал може статися будь-коли. Таку руйнацію в заповіднику називають масштабною, впоратися з її ліквідацією без фінансової допомоги держави не в змозі. Обгородили лише небезпечну ділянку попереджувальною стрічкою, вивісили відповідні таблички. Якщо мур зараз не відновити, він і надалі розвалюватиметься, а це означає, що вберегти замок для сучасників і нащадків буде надто важко.

Зволікати не годиться

— Реставрація — безперервний процес, що передбачає планове, послідовне виконання робіт, зволікання яких може призвести до зворотного ефекту, — ділиться думками директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани Василь Зорик. — Тому призупинення протиаварійних робіт у замку та будинку ратуші призвели національні пам’ятки до ще більш аварійного стану й поставили під загрозу збереження й безпечність перебування на робочих місцях посадовців, а також сотень людей, які відвідують кабінети міської ради й виставкові зали музеїв, туристів, які приїжджають до Бережан, власне, аби побачити замок.

На відновлювально-ремонтні роботи цих архітектурних пам’яток потрібні значні капіталовкладення. Без залучення коштів з державної скарбниці тут не обійтися. Тернопільська облдержадміністрація звернулася з листом до глави уряду про виділення цього року на це трьох мільйонів гривень.

Урядовий Кур’єр

 

 

 

Коментарі вимкнені.