У Тернополі природа нівелює політичний негатив

Каштани падають на асфальт, відлічуючи останні дні вересня, і ховаються в опалому бурштиновому листі. Найвизначнішою подією цього тижня для жителів Тернополя є перебування в місті однієї з найбільших святинь України — Холмської чудотворної ікони Богородиці. Цю ікону, написану євангелістом Лукою за земного життя Божої Матері, привіз Володимир Великий до Київської Русі понад тисячу років тому із Царгорода, і нині вона — у Луцькому музеї волинської ікони. У вівторок тернополяни, як і всі українці, ушановували одне з найбільших дванадцятьох свят церковного календаря — Воздвиження Чесного Хреста. А парафіяни Собору святих мучениць Віри, Надії, Любові й матері їх Софії УПЦ у Тернополі в останній день вересня відзначають храмовий празник. Для поціновувачів живопису в Українському домі «Перемога» у середу розпочали виставку тернопільського художника Юрія Чумака «Покрова Козацька». Для театралів і шанувальників музичного мистецтва знакові події відбудуться в неділю, 2 жовтня, коли розпочинають театральний і концертний сезони Тернопільський обласний академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка і обласна філармонія.

Ірена ГЕТЬМАН, редактор прес-служби Свято-Троїцького духовного центру на честь Данила Галицького УПЦ КП:

— Поганих подій я не зауважую, бо намагаюся завжди в усьому знаходити позитив. А хорошого відбулося дуже багато. Насамперед те, що до нашого храму — Свято-Троїцького духовного центру на честь князя Данила Галицького — прибула Холмська чудотворна ікона Матінки Божої з Луцька. Ми з дітьми, а в мене їх троє, брали участь у хресній ході цілим містом, прикладались до цієї святині, щодня відвідували богослужіння на честь чудотворної ікони. Радісно, що перебування Її у Тернополі продовжили ще на тиждень, щоб усі охочі (а віряни приїздять і з районів, і з сусідніх областей) могли поклонитися Богородиці. Тішить, що до Неї іде дуже багато людей. Цього тижня я вперше була на нічній літургії, під час якої відбулася хіротонія — висвячення на священика диякона нашого храму о. Ігоря. Радують діти, бо підтримують і допомагають у домашніх справах, тішать успіхами й у школі, і в зразковому театрі танцю «Посмішка» Тернопільського міського центру дитячої творчості, де вони займаються.

Мирон БЕНЬО, підприємець:

— За даними Держслужби статистики, українці почали отримувати меншу реальну зарплату. У серпні вона знизилася на 1,6% порівняно з липнем цього року та на 8,4% порівняно з минулорічним серпнем. Найвищий рівень зарплат зафіксовано в Києві, де середня зарплата — 4056 гривень, а найнижчий — на Тернопільщині — 1925 гривень. Тоді як ціни у Тернополі мало поступаються столичним. Це вже не статистика, а власний досвід. І все це зовсім не тішить. Ще один негатив — політична розправа над лідером БЮТ Юлією Тимошенко. Я не фанат Юлії Володимирівни, проте вражає безсовісне знущання з беззахисної в даній ситуації жінки. Не треба забувати, що справа Тимошенко занепокоїла ЄС, і це аж ніяк не на користь іміджу влади. А те, що у вівторок демонстранти біля суду зіткнулися з міліцією, захищаючи свого лідера, свідчить, що терпіння народу не безмежне. І йдеться не лише про арешт і судове безчинство над Юлією Тимошенко, а про політичне напруження в Україні загалом, яке ось-ось вибухне загальнонаціональним страйком. Страшно було почути про повінь в Індії, яка забрала багато людських життів. А найприємніше, напевно, те, що перший місяць осені видався навдивовижу теплим і сонячним. Радісно, що хоча б природа нівелює політичний і економічний негатив. Приємно було почути, як у вівторок на прес-конференції з нагоди Всесвітнього дня туризму заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко повідомив, що, за результатами інтернет-голосування, до десятки найкращих замків увійшов наш Збаразький замок, що дає йому шанс стати одним із семи чудес України.

Наталія ЛАЗУКА, поетеса, телеведуча Тернопільської ОДТРК:

— Найнеприємнішим було повідомлення, що буквально за тиждень я маю звільнити квартиру, яку знімала декілька років, бо власники хочуть знайти квартирантів, які платитимуть більше. О… це був такий стрес! А найприємніше те, що знайшлися люди, які мені допомогли знайти нове помешкання. Завдяки цій стресовій ситуації я зрозуміла, що про мене турбуються і мене люблять, відбулася певна переоцінка цінностей свого оточення. Оце найприємніше, така навіть несподіванка. Ще один радісний момент: вийшла моя друга збірка поезій «Кохання@весна.крапка.net», і вже є багато позитивних відгуків. Завдяки цій книжці мене запрошують на зустрічі з читачами різного віку. І, напевне, найприємнішою серед них була зустріч із п’ятикласниками тернопільської гімназії ім. І. Франка в обласній дитячій бібліотеці. Спочатку хвилювалася, бо думала, що діти — такий народ, що їх або зацікавиш, і вони слухатимуть, затамувавши подих, або все буде навпаки, бо тут фальш не пройде. І була приємно здивована, що учні сприйняли мою поезію просто «на ура», вони аплодували кілька хвилин, вигукуючи «браво», і я зрозуміла, що мій читач — це ще молодше покоління, аніж я думала. Була цього тижня іще одна зустріч, яка залишила в душі приємний слід. У Тернопіль приїхав наш поет Василь Махно, який тепер живе у Нью-Йорку. Мені було приємно з ним побачитися, бо він листується з моєю сестрою, яка зараз у Лондоні, морально допомагаючи їй адаптуватися до нових умов, обставин, бо, як каже моя сестра Люба, переїзд за кордон — це потрапляння в іншу реальність, навіть інший вимір. Ми випили кави, погомоніли про літературу, обговорили плітки про життя в Україні й за кордоном, я взяла в нього інтерв’ю. Якщо говорити про погане, то мене, як і всіх тернополян, дуже вразила звістка про те, що в центрі міста просто посеред вулиці померла 25-річна дівчина. І ще — померла моя хороша знайома, майже подруга, і таке відчуття, що не вистачає мені тієї людини. Подзвонила до неї, щоб почути її, розпитати про справи, поскаржитися на життя, порадитися, а у відповідь почула, що її вчора поховали.

Андрій КОВАЛЬСЬКИЙ, менеджер:

— Цього тижня їздив у відрядження до Кременця. Спостерігав, як уранці клубочуться густі білі тумани, дивувався, які ж гарні в золотому вбранні дерева, адже пропливали за вікном автобуса Кременецькі гори. Поміж ними, вдалині, в серпанку, мов піднята на невидимій долоні, сяяла на сонці золотими куполами Почаївська лавра. На душі стало тепло. У місті через метушню не помічаєш таких моментів, які настроюють на позитив. Кременець — моє улюблене місто після Тернополя. Там панує особлива камерна атмосфера, і цьому сприяє архітектура. Недарма його називають Волинськими Афінами. У неділю з дружиною плануємо піти у філармонію на відкриття концертного сезону, який розпочнуть відзначенням десятиріччя камерного оркестру. Хочемо послухати твори В. А. Моцарта, Ф. Шуберта, П. Масканьї, М. Римського-Корсакова, М. Скорика, Е. Сарасате. Що поганого? На цьому не зосереджуюся. Коли трапляється якась неприємність, то сам собі кажу, що могло бути й гірше, або ж намагаюся взяти для себе науку із ситуації, адже просто так нічого не відбувається.

Лариса ОСАДЧУК, День