Як у Надала шукали волосся на голові для посвяти у „повітряне братство”
28 серпня міський голова міста Сергій Надал в рамках фестивалю з повітроплавання “Повітряне братерство 2011р” піднявся першим у небо на повітряній кулі.
Після польоту мер пройшов посвяту, яку проходять усі новачки, які вперше здійснялися у повітря. Інакше не станеш „повітряним братом”. Посвяту провів пілот, який познайомив мера з небом. У дружньому колі повітроплавців Надала вивели на середину. Після вступної розповіді з історії повітроплавання, Надалу подарували дворянський титул, і він стан власником повітряного простору між тими місцевостями, звідки і куди він пролетів у коші кулі. У процедурі посвяти мусять бути задіяними всі чотири стихії, а саме: повітря, земля, вогонь і вода. Сергій Надал став на коліна і пілот, довго шукав на голові мера волосся, підпалив йому волосину і одразу ж загасив шампанським. Решту вина, яка залишилася, Надал допив сам.
На пам’ять про цю подію йому подарували спеціальний іменний диплом із печаткою, де зображено повітряну кулю.
Більше фоток з повітряної кулі на файне місто Тернопіль ТУТ
Уявляю собі. Надал ж лисий 🙂
та не на голові найшли ….
Без коментарів.
🙂
Дворя́ни — (gentilhomme) — дрібні шляхтичі, що перебували на службі при магнатських дворах, виконуючи найрізноманітніші обов’язки, які нерідко дублювали служби королівського двору: маршалки, підскарбії, коморники, секретарі, стольники, чашники, конюші, ловчі і т. ін. На дворян могли покладатися судово-адміністративні обов’язки в магнатських замках і волостях; певні групи дворян несли військову службу в складі надвірних корогв своїх панів та в їхніх особистих почтах. Нерідко з дворянських служб починала свою кар’єру незаможна шляхетська молодь та діти васальної шляхти, яка володіла наділами у магнатських латифундіях на ленному праві, тобто спадкове з обов’язком виконання тих чи інших служб сюзерену. Як приклад можна згадати двір князів Острозьких, при якому наприкінці XVI — на початку XVII ст. служило до 2 тис. молодих шляхтичів.
Слово «дворянин», «дворянство» зустрічається з 2-й половини XVII ст. в значенні “челядин князя” (порівн. пол. dworzanin).
Дякую за змістовний репортаж. Це веселий репортаж, тому на недоліки не буду звертати уваги.
ха ха ха 🙂 🙂 🙂