Особливих досягнень немає, але є доказ собі, що на правильному шляху, – Зоряна Вовк

Тернополянка Зоряна Вовк навіть приблизно не може сказати скільки уже заспівала пісень. Вона постійно у музиці – шкільні і студентські роки у складі хору, вокально-інструментального ансамблю, тріо бандуристок, ансамблі бандуристок. Тепер співає сольно та у складі “Оркестри волі”, у Архикатедральному хорі. Попри декретну відпустку багато встигає.

– Стільки українських народних, церковних і сучасних пісень переспівано, що складно про кількість казати. А от щодо того, скільки знаю напам’ять, то, можна щось подумати. Бо тут якраз моя слабинка. Навіть вже свої пісні, до яких писала музику, які записувала на студії, все одно не знаю слів достеменно – скажу вам по великому секрету. Щодо цифри, можливо 50. Це такі, котрі зараз знаю. Бо є багато, котрі вже не виконую. Наприклад, зі студентським хором чи бандурні, то і забуваються. На жаль. Улюблена пісня із народних – “Туман яром”. Вона асоціюється зі студентським життям, бо ми часто її співали, зібравшись десь у гуртожитку чи на факультеті. Надзвичайно ніжна і лірична пісня, яка мені дуже імпонує.

– Що співатимеш, таку й наспіваєш долю, – кажуть у народі. Віриш в це?
– Долю можна вимолити в Бога, а наспівати – навряд. Я вірю в силу молитви, а не в якісь забобони.

– Чи змінився твій світогляд через останні події в країні?
– Останні події в країні змінили, мабуть, кожного із нас. Когось більше, когось – менше. Принаймні так хочеться вірити. Бо мені найболючіше думати про сім’ї загиблих, котрі не бачать змін в державі, за яку віддали своє життя їхні найрідніші. Оце болить. Болить, що хабарники далі є і тягнуться до керування. Але у Біблії написано, що всяка влада дана народові від Бога. І ми не маємо права нарікати, значить, на це заслуговуємо. В наших силах лише молитися та випрошувати для України добрих керівників і кращого майбутнього.

– Де тебе зараз можна почути і побачити?
– Співаю у Тернопільському муніципальному оркестрі ” Оркестра волі “. Беремо участь практично у всіх загальноміських заходах із різною програмою – від класики до джазу. Співаю також сольно. Зараз в процесі видання власного духовного диску “Дякую, Боже ” на слова поетеси Лесі Любарської, музику мою та неймовірно талановитого музиканта Сергія Степаніва. Він, власне, і писав аранжування. Запрошую всіх на презентацію, яка скоро відбудеться.
Часто виступаю з піснями із цього альбому. Недавно мала духовний концерт-вечір у Бучацькому “Арт-дворі”, в Зарваниці. Цей альбом – своєрідне звернення до молоді. Ми писали сучасні цікаві аранжування, щоби зацікавити людей, котрі шукають себе у цьому світі. Щоб Боже слово проросло у кожному з нас.

– Про голос. Звідки він йде спочатку – із серця, душі, мислення чи таки техніка найголовніше?
– Голос – це стан душі. У мене від різного настрою, від різних життєвих ситуацій інколи навіть манера вокалу змінюється.

– Чи користувалась красою свого голосу?
– Я була ведучою на багатьох культурно-масових заходах міста, грала ролі різні у виставах, озвучувала реклами на радіо. Колись один чиновник попросив, аби я по телефону привітала та заспівала його близькій людині, бо йому дуже сподобався мій тембр. І таке буває…

– Сцена любить гарних. Чи можеш дати жінкам кілька порад саме сценічних, хитрощів якихось, щоб їх сприймали саме гарними.
– Я хочу поправити цей вислів, що “сцена любить красивих”. На мою думку, сцена любить щирих. В простоті та щирості і відкривається краса душі. У цьому і є мій головний секрет. Бути щирим на сцені –
це найперше, бути таким, яким ти є без придуманих масок. Для мене сцена – це життя. Тому, фактично, бути щирою на сцені і в житті є одне і теж.

– Ти взяла участь у телепроекті «Караоке на майдані». З чим звідти повернулася – з перемогою чи з яйцями?
– Щодо «Караоке на майдані», я там була ще в 2009 році, коли навчалась в Києві. У мене на той час була сесія. Ввечері напередодні ми з моїми одногрупниками посперечалися, що дійсно піду співати в Караоке. Вони не повірили серйозності спору і навіть не прийшли. А я прийшла і виграла. За місяць до того якраз завершилась програма “Шанс”. Це коли після “Караоке” покійний Кузьма із Наталкою Могилевською робили із переможцем нову пісню в новому образі. Так от, переді мною це все завершилось, та і спонсорів особливих тоді не було. Виграла я DVD-караоке, медаль і футболку переможця. Але це для мене було таке щастя. Наступного дня в університеті зі мною всі фотографувались, як із зіркою. Що це дало мені? Особливих досягнень немає, але є доказ собі, що на правильному шляху.

– Захоплюєшся режисурою, сценаріями, постановкою вистав і концертів. Чому?
– Це так цікаво. Коли прийшла на роботу в Березіль, якраз читала літературу про італійського священика-стигмата о.Піо. Він настільки пройняв мене своїм життям, сповненим великих страждань. Я і не думала, що це можна втілити на сцені. Розповіла про нього в колективі палацу і ми вирішили, щоб більше людей знало про цього чудотворця. У 2010 році ми зробили виставу “о.Піо – містик, стигматик, чудотворець”. На прохання глядачів її ще раз повторювали в “Березілі” і по школах.
Потім мене якось дуже пройняла тема абортів. І ми також колективом поставили на сцені Хресну дорогу ненародженої дитини “Безмовний крик”. Згодом я знов знайшла собі цікаву тему для читання, а потім і для постановки – Меджугор’є. Це місце, де вже понад 30 років з’являється Діва Марія і дає свої послання для цього світу. Ну як про таке чудо не розповісти. І разом з Оксаною Гребеняк та Любою Мазепою ми втілили і це на сцені, дякуючи нашим маленьким артистам.

Довідка: Зоряна Вовк народилась на Чортківщині. Згодом батьки переїхали до Бучача. Навчалась в музичній школі з класу бандури. У Тернопільському національному педагогічному університеті ім.В. Гнатюка отримала кваліфікацію магістр мистецтв. Вчилася у Коломийському економіко-правовому коледжі на факультеті правознавства, звідки перевелась до Київського національного торговельно-економічного університету на факультет комерційне право.
Лауреат 1 премії у номінації “розмовний жанр” конкурсу “Звичайне диво”, м.Київ. Переможниця телепроекту “Караоке на майдані”. Лауреат 1 премії Європейського міжконфесійного фестивалю-конкурсу ” Я там, де є благословіння “. У 2012-му брала участь у найтривалішому в світі музичному телемарафоні національної пісні “Пісня об’єднує нас”, що тривав у прямому ефірі Першого Національного і телеканалу “Ера”.