Сашко Цюх з Лановеччини пройшов через пекло війни, та ледь не загинув від чотирьох покидьків

Суд амністував нападників, бо мають маленьких дітей. Натомість Сашко на все життя залишився інвалідом і потребує постійного догляду. Тож тепер на схилі літ його батько змушений піклуватися про сина і навряд чи колись матиме онуків. А все лише тому, що правильно виховав сина, ветерана АТО, який вступився за дівчат.

А найгірше те, що трагедія сталася на мирній території, у живописному с. Якимівці, що на Лановеччині, наприкінці червня 2017 року. Хлопчина приїхав у гостини до сестри, а ввечері спокійно сидів на автобусній зупинці та розмовляв з дівчатами, коли біля них зупинилася іномарка і п’яний молодик спробував силоміць затягнути юнок у салон «Ауді», пропонуючи «покататися».

За час війни Сашко пережив обстріли «Градів» і шалені атаки «підбадьорених» «Бояришником» (і не тільки) «трактористів-козаків», тож, не замислившись, спробував заспокоїти пияків. Зрештою, не вважати ж супротивниками чи навіть ворогами п’яненьких чоловіків? Та раптом із салону авто вискочив абсолютно неадекватний тип із гранатою Ф-1 у руках (згодом правоохоронці встановлять, що вона була навчальна, хоча й схожа на бойову).

Слідом за ним зі словами «Кого будемо бити?» на дорогу з машини вивалився ще один любитель нічних розваг. Останнім до компанії приєднався водій. Четвірка озвірілих молодиків почала оточувати Олександра. Просякнуті алкоголем мізки не сприймали нормальних людських слів, єдине, що в тій ситуації їх могло зупинити, – це груба фізична сила. На жаль, захисник дівчат на дорозі був сам. І тут один із  них крикнув: «Вали його!», і зграя накинулась на хлопця, збила з ніг та почала бити. Нажахані дівчата бігали навкруги й у розпачі кричали: «Люди, рятуйте! Людину вбивають!» Нарешті одна з них схаменулася і побігла по допомогу до найближчих хат. Тим часом крики про допомогу почув Олег Г. Не зволікаючи, чоловік сів у автомобіль і поїхав до дороги.

П’яна четвірка рискала навколо зупинки автобуса в пошуках жертви, оскільки потерпілому вдалося вирватись від них та заховатись між дерев у парку.

Коли Олег спокійно вийшов з авто, один із нападників з гранатою наблизився до нього, але переконавшись, що це інша людина, тільки злобно і грубо вилаявся. Натомість селянин спробував заспокоїти п’яних хуліганів. Ті обступили його півколом та мовчали, дивлячись з-під лоба.

У цей час із парку на дорогу несміливо вийшов весь побитий, у подертому одязі Сашко та став ззаду за своїм захисником.

Побачивши атовця, члени юрмища знову постискали кулаки та міцніше обступили чоловіків. Проте міцний та високий Олег заспокійливо поклав руку на плече одному з них. У цей момент найбільш агресивний із хуліганського квартету, такий собі Михайло Г., зі словами «Кажеш, що ти герой? То на тобі, герою!» миттєво вдарив кулаком у голову потерпілого.

Сашко похитнувся і впав на дорогу. У місячному сяйві на чорному асфальті повільно розпливлася темна пляма.

Коли приїхала «швидка», побитий ветеран сидів на зупинці, а п’яні й злі хулігани,  матюкаючись, ходили навколо. Потерпілий ніби був притомний, проте він нікого не пізнавав і нічого не зміг розповісти. У лікарні він впав у кому і довший час перебував у реанімації між життям та смертю. Проте підступний удар оператора котельні Г. назавжди зламав життя герою АТО та зробив його калікою.

Натомість у суді жоден із зухвалої четвірки не визнав своєю вини. На початках вони спробували перекинути всю провину на нещасну жертву, оскільки той  втратив пам’ять. Коли ж їхні слова повністю спростували свідчення очевидців, «героїчно» почали звалювати провину одне на одного.

Зрештою, в останньому слові кожний із них попросив застосувати до нього  амністію. Бачте, хулігани згадали, що мають родини і маленьких дітей. Утім хотілось би знати, що робили ці «зразкові батьки» опівночі в чужому селі? І чого чіплялися до неповнолітніх дівчат?

І ще: в суді прокурор підтримав обвинувачення усім у груповому хуліганстві (ст. 296 ч.2 КК України) і лише Михайлові Г. інкримінувалося ще й середньої тяжкості тілесне ушкодження з необережності (ст. 128 КК України). Про яку необережність може йтися, коли вся зграя цілеспрямовано добивала чоловіка, бо він сказав, що пройшов з АТО?! Сашко захищав своїх мучителів від ворогів-сепаратистів, натомість ті зробили з нього інваліда!

Щоправда, Лановецький районний суд частково задовольнив моральні та матеріальні претензії потерпілих, зобов’язавши трійцю хуліганів сплатити по 25 тис. грн., а Михайла Г. – 350 тис. грн. І чи вистачить потерпілому цих коштів на лікування?

Олекса Чиж

Джерело: Тижневик “Номер один”