Що відбувається на тернопільському кінці світу
Кінець світу — так можна сказати про село Тернопільської області Іване-Пусте, оскільки у цьому населеному пункті закінчується залізнична колія. А через річку Дністер, яка протікає лише за кілька кілометрів від села, розділяючи Тернопільську і Чернівецьку області, навіть немає мосту. Переправа через воду відбувається на поромі. Поза тим навіть у такому віддаленому селі завдяки природним ресурсам життя вирує.
Наприкінці минулого року в цьому населеному пункті відкрилося нове підприємство, яке свою продукцію (гіпсовий щебінь) відправляє залізничним транспортом.
Коли я прибув на станцію, єдине підприємство у Іване-Пустому саме навантажувало її у вагони. Робили це навантажувачем «Сталева воля», який має ківш об’ємом 3,4 м3, а далі вагон ставили на електронні ваги і довантажували до відповідної норми за допомогою конвеєра. Здебільшого це не більше 5 т. В залежності від тари в середньому у вагон навантажують 90—93 т. І ні грама більше, адже підприємець поінформований про штрафні санкції за перевантаження вагона. Втім, аби дізнатися про те, скільки саме потрібно завантажити, вагони перед їх навантаженням тарують, адже, як кажуть на підприємстві, можуть бути розбіжності. Таким чином приватне підприємство працює з кінця грудня 2012 р. Щоправда, у грудні «Партнер-2011» навантажив лише два вагони.
— Більш інтенсивна робота розпочалася вже у третій декаді січня 2013 р., коли стали навантажувати по 16 вагонів за тиждень, — мовить директор підприємства Анатолій Дарчук. — Зараз уже навантажили і відправили гіпсового щебеню понад 17 тис. т. Проте на найближчу перспективу плануємо збільшити навантаження продукції, яка необхідна цементним заводам для виготовлення цементу, щонайменше у 2,5 раза. Нині відправляємо гіпсовий щебінь лише на Кам’янець-Подільський цементний завод. Але незабаром відправлятимемо його на всі цементні заводи України і навіть за кордон. Оскільки ще на початку нашої діяльності до нас надходили пропозиції з Польщі і Білорусі. Проте на момент цих звернень ще не був готовий ні кар’єр, ні вантажний майданчик. Зараз кар’єр, який розташований за 10 км від станції, готовий до серйозних обсягів роботи, а вантажний двір якраз розширюємо до 10 тис. т.
І хоча підприємство у Іване-Пустому досить молоде, та справляє позитивне враження передовсім бажанням створити належні умови праці з гідною заробітною платою та співпрацею із залізницею. Адже щоб почати вантажну роботу на станції, яку, до речі, за словами місцевого населення, планували закрити навіть для приміських дизель-поїздів, підприємство не тільки «з нуля» зробило свою під’їзну колію, а й допомогло відремонтувати частину станційної колії, через яку відбувається подача вагонів. Крім того, вони планують відмовитися від роботи маневровим тепловозом ТГМ і перейти на екологічний електричний штовхач потужністю 48 кВт. Зараз проходить його модернізація. Таким партнером задоволена і начальник об’єднаних станцій Борщів і Іване-Пусте Світлана Войтишин, яка сказала, що ця станція ще донедавна була закрита за всіма параграфами: лише двічі на добу туди заходили приміські дизель-поїзди.
— 2011 р. з’явився єдиний клієнт, який мав кар’єр і серйозне бажання співпрацювати із залізницею, — підсумовує Світлана Войтишин. — Саме для цього залізничники протягом 2012 р. будували власну під’їзну колію і всю інфраструктуру для навантаження. Сталева магістраль з розумінням поставилася до цього клієнта і відкрила станцію для вантажних операцій на весь 2012 р.
До речі, у цій місцевості є ще одне підприємство — «КНАУФ Гіпс Скала», яке теж вантажить гіпсовий щебінь. Щоправда, воно відправляє свою продукцію зі станції Борщів. В середньому щодоби 35—40 вагонів. Такі виробничі показники дозволяють об’єднаним два роки тому станціям Борщів і Іване-Пусте бути серед лідерів вантажної роботи у Тернопільській дирекції залізничних перевезень.
Коментарі вимкнені.