Щедрість тернопільських депутатів: у захисній смузі на березі водойми обрані будуватимуть будинки
5 березня у стінах дому «Перемоги» відбулася четверта сесія Тернопільської міської ради. Депутати виділили земельні ділянки під будівництво на березі Івачівського водосховища. Загалом розглянули 250 питань порядку денного, а також підтримали ряд звернень до керівництва держави. Зокрема, депутати віддали гектар землі на березі Івачівського водосховища. В захисній смузі водойми, п’ятеро громадян безкоштовно отримали по 20 соток кожен «для будівництва житлового будинку».
При перегляді проектів рішень сесії Тернопільської міської ради в період 2018-2020 років можна відслідкувати “історію” передачі даних “скандальних”ділянок та ряду інших по вулиці Над Ставом у селі Глядки.
Відповідно до статті 4 Водного Кодексу України (ВКУ), прибрежна захисна смуга (ПЗС) – це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Частина 2 статті 60 Земельного Кодексу України (ЗКУ) говорить, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 50 метрів для середніх водосховищ і 100 метрів для великих. У цих межах забороняється розорювати землю, використовувати добрива, випасати худобу, утворювати сміттєзвалища чи будувати споруди (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).
Проте, з огляду на дозвіл органам місцевого самоврядування самостійно встановлювати межі прибрежних захисних смуг, з’являється можливість для маніпуляцій. Так, існує декілька варіантів отримання ділянок в межах захисних смуг:
- маніпулювати назвами водойм – наприклад, будівництво розпочалося у прибрежній захисній смузі річки Дністер (100 м.), але на карті дана водойма названа інакше (затокол, протокою, каналом тощо). Забудовник зробить все можливе, щоб довести, що це окрема водойма і ПЗС, відповідно, має бути меншою;
- корупційна складова – так як орган місцевого самоврядування наділений можливістю самостійно встановлювати межі ПЗС, а матеріальне заохочення депутатів все ще діє, то “на замовлення” забудовника місцева рада може “посунути” такі межі при прийнятті містобудівної документації;
- “закон зворотної сили не має” – тобто, якщо за радянських часів, коли ще не діяли встановлені розміри захисної смуги, наприклад була встановлена смуга у 25 метрів ( станом на сьогодні має бути 50 м), до водойми могли бути прокладені автодороги чи на березі вже побудовані якісь споруди, то, відповідно, ПЗС вже посунути в більшу сторону не можливо і орган місцевого самоврядування затверджує ПЗС 25 м., адже закон зворотньої сили в часі не має і не розповсюджується на об’єкти, споруджені до його прийняття, їх зносити ніхто не буде. Цим також може скористатися забудовник і отримати ділянку для будівництва багатоповерхівки з гарним кравиєдом.
В Україні існує судова практика з даного питання. До прикладу, справа № 372/2180/15-ц, в якій прийнято Постанову Великою Палатою Верховного Суду України 15.05.2018 року. Прокурор звернувся із заявою про скасування виділення земельних ділянок у прибережній захисній смузі п’ятьом громадянам. Реєстрацію цих земельних ділянок за ними визнали незаконною.
Коментарі вимкнені.