Що дратує та втішає важкопораненого військового, – історія важкопораненого з Тернопільщини

«Найгірше — це людська байдужість і людська жалість», — каже важкопоранений Олег Дубовий, 57-річний військовий із Тернопільщини, у відповідь на питання, що його зараз емоційно зачіпає в цивільному житті.
hromadske разом із Олегом і його інструктором із водіння візка відвідало продуктовий ринок, щоб показати, з якими труднощами зіштовхуються важкопоранені.

9 березня 2023 року під Бахмутом російський снаряд залетів у бліндаж, куди Олег заскочив, ховаючись від обстрілу. Снаряд не розірвався, але, при цьому, відтяв йому дві ноги. Коли Олег чекав на евакуацію, із безіменного пальця зняв обручку й попросив побратима передати дружині. Він не був певен, що виживе.
 Мар’яна П’єцух зустрілася з Олегом і його дружиною Наталею у Львові в Національному реабілітаційному центрі «Незламні» (Unbroken), де він більше місяця проходив курс реабілітації.

«Просто сприймайте їх як людей — і все. Вони такі, як усі. Олег не любить відчувати себе якимось іншим», — звернулася дружина Наталя, аналізуючи вже набутий досвід комунікації між суспільством і людьми з важкими пораненнями.

У серпні Олег і Наталя планують летіти за кордон із надією отримати там протези. Відсутність двох колін — це вкрай складний випадок для протезування. Але одна з клінік у США готова прийняти нашого військового й спробувати поставити «на ноги». Допомогти із збором Олегу на протези можна тут https://send.monobank.ua/jar/4EeKfTpDJn