Професія відважних: чим живе пожежна охорона Тернополя (репортаж)

Роботи рятувальникам міста, на жаль, вистачає. Кожного дня в Тернополі виникають пожежі, різні за своїми масштабами та наслідками. Днями “Погляд” побував у першій пожежно-рятувальній частині Тернополя (вул. Котляревського, 22 а), яка забезпечує пожежну безпеку майже половини міста – на масивах Новий Світ та Центр.

Зустріла рятувальників на подвір’ї частини о 8:00 годині ранку, якраз під час перезмінки. У кожного перевірили водійські права, з’ясували робочі моменти. Так почалася чергова звична зміна, яка триває добу – від 8:00 до 8:00 наступного дня.

Після перезмінки мені показали автопарк рятувальних машин, обладнаних відповідними засобами для гасіння пожеж, відключення електрики, для робіт під час затоплення, вилову собак тощо. Більшість машин старого зразка, які вичерпали свій технічний ресурс. Найновіша – 2006 року випуску. Але автомобілі доглянуті, чисті, водії запевняють, що готові їхати будь-якої миті. Згідно з підрахунками усіх витрат, один виїзд пожежного автомобіля на надзвичайну пригоду коштує державному бюджету 15 500 гривень.

У користуванні рятувальників є катер на повітряній подушці – він стоїть в ангарі Тернопільського ставу.

Ользі Фреймут тут було б нудно

В приміщенні обладнано тренажерну залу для силових вправ. Перша пожежно-рятувальна частина Тернополя славиться найдужчими гирьовиками міста.

Своїми силами працівники обладнали затишну столову з газовою плитою, мікрохвильовою піччю, холодильником. Їжу кожен собі приносить з дому. Прибирають тут самостійно. Усюди стерильно чисто. Словом, Ользі Фреймут тут було б нудно.

Поряд – кімната для психологічного відпочинку – з іконою, акваріумом, магнітофоном, декоративним каміном. Обладнали і оздобили своїми силами.

Впродовж зміни поспати можна у чітко визначений час – з 23:00 до 6:00 год. ранку, звісно – за відсутності викликів.

Дієве дозвілля

На початку вересня начальник Тернопільського міського відділу управління ДСНС в Тернопільській області Віталій Поворозник організував для рятувальників відпочинок на природі. “Такі мандрівки здружують колектив, дають можливість психологічної розрядки, спортивної підготовки, культурно-просвітницької діяльності, – каже Віталій Поворозник. – Спочатку ми сплавлялися впродовж 6-ти годин по Дністру, потім ловили рибу, наступного дня побували у Червоногородському замку, у печері Вертеба, біля Джуринського водоспаду”.

Професія відважних

23-річний начальник караулу 1-ої державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону управління ДСНС у Тернопільській області, старший лейтенант служби цивільного захисту Андрій Козакевич розповів, що стати рятувальником вирішив ще в дитинстві за непередбачуваних обставин. “Якось малим бавився сірниками в домі, підпалював газети, які через деякий час недбало залишив, – пригадує Андрій. – Пожежу в домі незабаром помітив тато. Цей урок засвоїв на все життя”. Рятувальник каже, що ходить на роботу не для того, щоб просто заробляти гроші, а через бажання допомагати і бути комусь корисним. “Найважче, мабуть, гасити пожежу в квартирах на високих поверхах, – каже Андрій Козакевич. – Знаково, що більшість пожеж виникають вночі, люди сплять, не відчувають біди… Тут, передусім, важливо встигнути оперативно виконати евакуацію людей з будинку”.

На варті – жінки

Диспетчерами у цій пожежній частині працюють жінки. Компетенція – прийняти повідомлення про надзвичайну ситуацію і спрямувати за відповідною адресою підрозділ рятувальників, за потреби – і служби взаємодії. Використовують телефон, радіостанцію, комп’ютери.

Найдовше наразі тут працює прапорщик Наталя Берестецька, яка віддала справі 16 років. “Коли бувають тривожні випадки, як мама, переживаю за караул, адже за стільки років роботи  пліч-о-пліч ми всі стали рідними”, – розповіла пані Наталя.

– У нас зараз дуже хороший, дружній колектив, це великою мірою спонукає з радістю йти на роботу, – каже диспетчер, молодший сержант Надія Желізняк. – Останнім часом у Тернополі виклики стосуються підпаленої трави – за добу буває по 5-6 таких виїздів”.

Теплодимокамера

Серед рятувальників діє конкуренція на швидкість. Раз у місяць кожна з чотирьох змін проходить випробування у теплодимовій камері. Для навчань її заповнюють “театральним” димом (гліцерином).

Рятувальнику заборонено боятися темряви, до того ж слід вміти швидко орієнтуватися в задимленому і темному просторі. “Під час навчання пожежник  рухається по пожежному рукаву, шукає макет потерпілого, якого заздалегідь ховає керівник заняття, – розповів начальник 2-ої ДПРЧ 1-ої ДПРЗ УДСНС в Тернопільській області Юрій Кудринський. – У теплодимокамері є багато ходів, які щоразу можна по-різному моделювати, обираючи різну складність тунелів. Вихід – з іншого боку будівлі”.

Юрій Кудринський обрав фах рятувальника не випадково. “У моїй родині ціла династія рятувальників – батько працював пожежником, у напрямку інспекції пожежником-рятувальником працює брат, я – у напрямку служби, – розповів пан Юрій. – Навчався у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за напрямком пожежо-гасіння та аварійно-рятувальні роботи, здобув диплом спеціаліста. Згідно зі статистикою, рятувальні підрозділи Тернополя щодня виїжджають на різноманітні надзвичайні події, останнім часом, крім пожеж, почастішали випадки вилову шершнів, ос, плазунів, хоча злоякісних змій ще не зустрічали”.

На оперативність служби “101” в Тернополі можна розраховувати

Того дня мені показали водяного вужа, якого нещодавно спіймали на вул. Оболоня на вимогу тернополян. Плазуна обіцяють випустити у природнє середовище.

В спеціально обладнаному вольєрі у пожежній частині живе чотирилапий охоронець породи вівчарка. Його сюди принесли маленьким щеням і не вірили, що виросте таким великим. Кажуть, їсть добряче. Пес дисциплінований і прихильний до тутешніх працівників, але непроханих гостей налякає заввиграшки.

Після візиту до тернопільських рятувальників залишилося відчуття, що в будь-якому випадку на оперативність служби “101” можна розраховувати.

Ірина Юрко.

Фото автора.