Деталі Тернополя. Звуки кахлі

З улюблених «складових» старих будинків — кахлі.

Можливо, причина коріниться в самому слові, бо «кахлі» звучить як щось старосвітське, і те глухе «х» схоже на звук кроків нею – приглушений та теплий.

Те саме з кольорами та візерунками — це завжди барви, що пасують будинкові – стриманих, близьких до природних кольорів, а візерунки найчастіше містять рослинні мотиви.

Ось так і стається, що кахлі є ланкою, що вписує будинок в – природне середовище, хочете, вкорінює його. Це єднання з навколишнім. Можливо, мімікрія під літній луг, але такий, стилізований та впорядкований.

Кахлі — це знаки. Тут часом надибуєш на ім’я власника виробництва; іноді кахлі з різними візерунками «збираються» на одній території та формують щось на зразок пазлів; трапляється, вони, посічені тріщинами, схожі чи то на потріскану землю, чи то на гіперболізовано постарілу шкіру. І в усьому цьому можна вгледіти символізм і паралелі.

І повертаючись до шкіри. Мені подобається в кахлях їхня змінність, їхнє принадливе старіння. Те, як вони співіснують з часом, піддаючись його впливам, формуюючи нові риси від його дотику.

Нові речі так не вміють.

Анна Золотнюк.