Круасани в тернопільську кав’ярню привозять аж з Литви

В рамках першого в Тернополі Local Workshop “Погляду” вдалося підслухати історію успіху засновника і власника тернопільської кав’ярні “Карма Кава” Олексія Широкова. Лейтмотив лекції Олексія – порада не боятися втілювати свої найсміливіші ідеї і обов’язково — робити це в команді. На чужих помилках, як відомо, вчитися легше, цей текст саме для цього.

“Між опціями “пробувати” і “не пробувати” завжди варто обирати першу – “пробувати”, — переконує тернополянин Олексій Широков. — Але навіть коли пробуєш робити щось абсолютно нове, це варто робити в команді. Самому надзвичайно важко і виснажливо.

Свого часу мене надихнула книга англійського письменника і бізнесмена Річарда Бренсона – “До біса все! Бери і роби!”. Майже у кожного є ідеї, які хочеться реалізувати, але з певних причин вагаємося. Найчастіше “гальмує” наше оточення, скандуючи: “У тебе не вийде! Це безглуздо!”. А спробувати корисно хоча б заради досвіду.

У 2012 році, коли в мене назрівала ідея відкрити кав’ярню у Тернополі, песимісти запитували: “Хто буде пити каву з паперових стаканчиків?”. Адже тут всі звикли до порцеляни. Уявляєте, чотири роки тому було складно повірити, що каву можна брати з собою! Якщо б я послухав тоді скептиків, не робив би те, що роблю зараз – очолюю власний бізнес. Ймовірно, і кавовий ринок у Тернополі зараз був би дещо іншим.

Самостійно не втримаєте усі ідеї в голові і не встигатимете їх реалізувати. Я пробував. Треба це прийняти і відпустити. Варто довіритися тим, хто розділяє ваші погляди. Сформуйте навколо себе колектив однодумців.

Завжди треба робити більше, ніж просто продавати.

Якось ми мали змогу побувати в Польщі з метою ознайомитися з тутешніми варіантами соціального підприємництва – це фірма чи компанія, яка не просто продає, а яка бодай трішки змінює світ довкола себе. Згодом, формулюючи власну “фішку”, ми старалися не просто готувати каву, а робити це за певними стандартами, накопичувати якомога більше знань про цей процес, слідкувати за тенденціями і одразу впроваджувати їх.

Тепер у Тернополі можна випити не гіршу каву, ніж у Будапешті, в Празі чи Амстердамі. Певною мірою, це – наше досягнення.

Можна працювати над місією, але як це робити добре? Керівники повинні знайти нелінивих компаньйонів, які хочуть робити більше, ніж від них вимагають. Посередності, які прагнуть лише відбути робочий час, нецікаві нікому.

Є така філософська порада: “Щодня проходьте зайву милю”. У “Карма Кава” є бариста Коля. Після роботи він часто залишається до пізньої ночі, а то й до ранку, щоб відточувати своє вміння малювати на каві. Він робить це для того, аби наступного дня на коротку мить здивувати клієнта новим складним малюнком. Хоча я його жодним чином до цього не змушував. За великим рахунком, Коля “проходить свою зайву милю” у роботі, яка йому подобається.

Майбутнє мого бізнесу через п’ять років? Наразі ми переїжджаємо у нове приміщення на вул. Сагайдачного. Сподіваюся, тут зможемо розповісти про себе більшій кількості людей. Валова стає тіснуватою для кав’ярень. Також зараз пробуємо “побавитися” з їжею. Ми захотіли робити випічку, але не просту – дуже смачну випічку. Приміром, у Литві знайшли компанію з випічки, де дотримуючись усіх стандартів, вистоюють тісто і заморожують, щоб ми могли випікати в себе. З липня цього року із Литви в “Карма Кава” привозять круасани.

Чому “Карма Кава”? Дуже не люблю назв закладів іноземними мовами. Невже в українській мові бракує слів чи відповідників? Назва “Карма Кава” сформувалася на основі соціальної акції родом з Італії – “підвішена кава”, ідея якої полягає у тому, щоб заплатити за чиюсь каву, хто не може собі її купити з певних причин. Це коли робиш щось, не очікуючи миттєвої віддачі. Така собі кармічна кава перетворилася у назву нашої кав’ярні”, — кінець цитати.

Записала Ірина Юрко.