Принадливий Тернопіль. Окремо від/всередині міста

Є такі місця, де почуваєшся геть інакше.

Загалом місто (і Тернопіль зокрема) має досить-таки гомогенний настрій. Тобто вплив центральної його частини та, припустімо, масиву «Сонячний» різняться, але не так, щоби аж кардинально – в історичній забудові центру вже проросла сучасна (післяісторична?), а що далі у різні напрямки (якщо не враховувати Старий Парк і Новий світ) вона ущільнюється з кожним метром. Але всі ці зміни — переходи одного в інший відбуваються (не скажеш органічно) спокійно, майже як градієнт.

Натомість є місця, де, принаймні мене, зненацька охоплює відчуття відірваності від отого міста, де проростають багатоповерхівки, з тим узвичаєним укладом.

І здається, зосередивши погляд на якій точці, що не було надбудов, а є тільки нетлінна першооснова (ну гаразд, із незначними змінами, а все ж ад фортес). І так стається, що оці точки – найсерединніше, що може бути в місті, бо оригінальне. Але через ту свою оригінальність одночасно перебувають поза ним.

Анна Золотнюк.