Тернопільська студентка Вікторія Шіляк у своїх виробах поєднує традиції автентичної різдвяної атрибутики із сучасними тенденціями декору

Відчуття свята, різдвяної феєрії створює атрибутика, коли дивимося на вітрини крамниць, які виблискують і сяють розмаїттям кольорових барв. Тоді й собі хочеться, аби домівку прикрашав такий святковий предмет, приміром, різдвяний віночок. Звісно, можна придбати його в крамниці декору, бо ж яких лише виробів тут не пропонують. А можна виготовити самостійно, скажімо, декорувавши заготовку з ялинових гілочок прикрасами, шишками, цукерками, блискітками. Тоді такий віночок стане джерелом родинного святкового настрою, різдвяним оберегом, який нагадуватиме про найпрекрасніші миті вашого життя, стверджує студентка першого курсу стоматологічного факультету ТДМУ Вікторія Шіляк.

Свій перший віночок Вікторія змайструвала для батьківської домівки, бо хотіла якось прикрасити її на Різдво. Щоб гості та її мешканці вже з порогу відчули феєрію свята, різдвяного настрою. Відомий вислів, що в кожному рукотворному виробі залишається частинка душі того, хто його робив, не пусті слова. Сама Вікторія переконана, що в такій роботі потрібні певні навички та терпіння, але й погідний настрій, позитивна налаштованість обов’язкові.

– Спробувавши хоча б раз щось створити власноруч, ця справа вже захоплює у свій полон і не відпускає, – розповідає Вікторія. – Мій останній віночок виготовлений з соломи та прикрашений блискітками, ялинковими прикрасами, стрічками. Хотіла поєднати традиції нашої автентичної різдвяної атрибутики із сучасними тенденціями декору. Крім того, солома – це екологічно чиста сировина, де переплелася символіка дідуха й своєрідна пам’ять про наших предків, які вирощували пшеницю, жито, дбали про добрий урожай. Це природній матеріал без хімікатів чи штучних складників і з ним чудово працювати, бо відчуваєш тепло, яке зігріває. Коли виготовляєш святковий віночок, то ніби час переносить тебе в інший, казковий світ. Мої роботи всі для мене особливі, бо зберегли тепло моїх рук, думки, з якими я їх виготовляла, у них – частинка моєї душі.

Вікторія Шіляк каже, що ця робота піднімає настрій, надихає та дарує позитивні емоції. Кожну деталь вона продумує до дрібниць, їй подобається поєднувати в такий спосіб сучасність та старовину, бо, як відомо, навіть слово «дідух» означає «найстарший», «предок». А солома, сіно є єством цього правічного знаку. Коли додати до неї сучасні дизайнерські ідеї, то виходять чудові ексклюзивні новорічні прикраси.

– Мій вінок – це інтерпретація тих різдвяних вінків, що прийшли до нас із країн Заходу, коли католики та протестанти відзначають Різдво, – пояснює дівчина. – Звісно, я хотіла додати йому українського духу, наповнити цю річ сакральністю містерії й таїнства Різдвяної ночі. Перед тим, як розпочати роботу, підбираю елементи віночка так, щоб вони гармонійно доповнювали один одного. Коли виріб уже готовий, то залишається лише повісити його на вхідні двері. А от віночок, який зараз прикрашає моє помешкання, мені передали батьки з Прикарпаття, які проживають у Тисмениці. Пригадую, як удома вперше з’явився на дверях різдвяний віночок, то наш будинок одразу «ожив». Ми відчували, що свято з нами поруч кожного разу, щойно відчиняли двері.

Різдво – сімейне свято, і така прикраса додасть йому затишку, нестиме неймовірну енергетику й стане живим промінчиком особливої аури, яка панує у вашому домі, переконана Вікторія.

ДОВІДКОВО

Популярна традиція прикрашати своє житло різдвяними й новорічними вінками, зробленими з гілок ялинки, декорованими свічками та різноманітними прикрасами, прийшла із західних країн, коли лютерани, католики й протестанти 25 грудня відзначають Різдво Христове.

Перший різдвяний вінок зробив 1839 року богослов-лютеранин Йоганн Віхерн з Гамбурга. Він виготовив його спеціально для своїх маленьких учнів – дітей з бідних родин. Вони з нетерпінням чекали на велике свято й часто ставили запитання, чи не настало Різдво. Тоді Йоганну спала на думку чудова ідея – з настанням посту (Адвента) за 28 днів виготовити різдвяний вінок зі старого колеса, прикрасивши його гілками ялиці. Він розмістив на цьому колесі 24 невеликі червоні свічки й чотири великі білі. І щодня перед ранковою молитвою запалював одну червону свічу, а у неділю – велику білу. Так, діти самі підраховували кількість днів, що залишилися, до великого святкування Різдва Христового.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)