Тернопільський Центр екстреної медичної допомоги досі без статусу

Усі Центри екстреної медичної допомоги в Україні повністю забезпеченні ліками. Про це під час брифінгу для журналістів, що відбувся сьогодні у Київській міській станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф, повідомив начальник Відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Михайло Стрельников.

За його словами, усі Центри екстреної медичної допомоги України забезпечені медикаментами та паливно-мастильними матеріалами до кінця року практично на 100%. Це встановлено фахівцями МОЗ України під час інспекційної перевірки регіональних Центрів, що нещодавно завершилася. Також на даний час на виконання Закону України «Про екстрену медичну допомогу» всі Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф пройшли Державну реєстрацію та мають відповідні статуси, окрім Тернопільського, де відсутнє рішення сесії обласної ради.

Михайло Стрельников також додав, що нині у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Львівській, Харківській областях та у м. Києві вже завершені будівельні роботи та обладнані єдині оперативно-диспетчерські служби. В інших містах це планується зробити до кінця 2013 року.

«А найголовніше, що нам вдалося зробити за цей короткий термін реформування екстреної медичної допомоги, – акцентував фахівець МОЗ, – це вдало та коректно донести інформацію про основи реформи до медичних працівників «швидкої» та зберегти наш коллектив». Мораторію на скорочення персоналу «екстренки» було повністю дотримано і жодного працівника в ході реформування екстреної медичної допомоги не було звільнено, – наголошувалося під час прес-конференції.

Директор Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Володимир Юрченко повідомив журналістам, що зараз в Україні функціонують 118 станцій екстреної медичної допомоги, які входять до складу Центрів, та 19 самостійних станцій. Працює 855 пунктів постійного базування та 247 пунктів тимчасового базування ЕМД, до кінця 2013 року планується відкрити ще 20 пунктів постійного базування. «З нашої точки зору, цього буде достатньо, щоб виконати нормативи доїзду бригади до пацієнта по місту за 10 хвилин і в сільській місцевості за 20 хвилин», – зазначив Володимир Юрченко. За його словами, фактично при всіх Центрах працюють навчально-тренувальні відділи, які забезпечені манекенами та необхідними навчальними посібниками, в яких з початку року вже підготовлено 8 592 особи.

Володимир Юрченко також повідомив, що чимало робиться задля підвищення престижності професії лікаря «швидкої». Окрім стимулів, які впроваджуються місцевою владою, увесь персонал Центрів застраховано від нещасних випадків та  інфекційних хвороб. Крім цього, відповідно допостанови Уряду, з 1 жовтня 2013 року медичним працівникам системи екстреної медичної допомоги встановлено надбавки до заробітної платні за особливий характер праці — 20 % та ще 20 % за особливі умови праці.

Під час заходу керівник Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф Анатолій Вершигора продемонстрував представникам засобів масової інформації сучасний єдиний диспетчерський пункт, який нещодавно був відкритий на базі станції. За його словами, нині у Києві усі виклики за телефонним номером «103» спрямовуються саме сюди, де вони розподіляються по підстанціях та пунктах за місцем проживання хворого. Між оператором та каретою «швидкої» утримується постійний зв’язок — диспетчери відслідковують маршрут бригади, час їх доїзду до помешкання, який сьогодні становить по Києву до 10 хвилин, фіксують необхідну інформацію та направляють бригади до відповідних медичних закладів.

Норматив прибуття бригад екстреної медичної допомоги на виклик, за словами Анатолія Вершигори, виконується у Києві на 89%. Через цей диспетчерський пункт кияни можуть також отримати консультацію профільних медичних фахівців.

По закінченню брифінгу журналісти мали змогу поспілкуватися з персоналом станції, ознайомитися з укомплектованістю машин та бригад «швидкої» допомоги, побачити умови зберігання і видачі ліків, поцікавитися особливостями побуту персоналу.