Цікаві подробиці про потенційного головного ДАІшника Тернопільщини Сергія Марафієвича

Нещодавно звільнили з посади начальника УДАІ в Тернопільській області Андрія Матрифайла. 

«У 2 класі сів за кермо автівки»

– Народився я в Києві у сім’ї службовців, – почав розповідь Сергій Марафієвич. – Коли мені виповнився один рік, батьків направили на роботу в Броварський район, у селище міського типу Калита.

– Тобто Ви не були столичним хлопцем?

– Хоча народився я в столиці і рік там прожив, але далі мешкав у селі. Пройшов усе: борону тягнув, під плуга саджав картоплю, яку згодом підгортав та викопував. У бабці ж на канікулах довелося пасти худобу та доглядати за іншою свійською птицею.

– Чим найбільше запам’яталося дитинство?

– Просиджував у гаражах весь вільний час, ремонтуючи різного роду техніку. Батько все життя захоплювався авто- та мототранспортом, був тренером з технічно-прикладних видів спорту, керував ДОСААФом у Київський області. Тому й мене до цього ремесла привчив. Він мене навчив їздити на картингу, за кермо якого сів десь у 2 класі, а ще раніше вперше сам проїхався на мопеді. Загалом, як і більшість хлопців того часу, займався у різних досаафівських гуртках – мотоспорт, картинг, парашутний спорт.

– Якими були Ваші досягнення у цих непростих видах спорту?

– Змагаючись на картингу, неодноразово вигравав і був у призах у своєму віці на змаганнях на першостях Київської області та України.

– Як давалися шкільні науки, чи не заважали захоплення технікою навчанню?

– Керівництво навчального закладу поблажливо відносилось до школярів, які захищали честь школи на спортивних змаганнях. Загалом полюбляв фізику, хімію, навіть геометрія і, звичайно, фізкультуру. Також на високому рівні у нас проходили уроки праці. Водночас не можу сказати, що якісь науки недолюблював. Просто одні предмети були більш цікавими, інші – менш цікавими.

– Чи не було бажання у майбутньому стати професійним гонщиком?

– Бажання було, але не склалося. То були переломні роки, батько важко захворів, я став навчатися на юриста у Чернігівському технікумі і вже було, як кажуть, не до занять мотоспортом.

«Чотири колеса возять тіло, а два – душу!»

– Однак з часом все-таки до свого юнацького захоплення повернулися?

– Так, звук мотора забути не можливо. Мотоспорт і байк залишились на все життя!  На сьогоднішній день у мене є потужний мотоцикл «Хонда Голд Вінг». Це справжній байк з об’ємом двигуна 1800 кубів. На жаль, мало на ньому їжджу. Мотоцикл залишив у Києві, адже, по-перше, всього тільки два місяці, як перебрався на Тернопільщину, по-друге, місцеві дороги. м’яко кажучи, не особливо придатні, щоб по них їздити на байках. Тому інколи у вихідні, коли приїжджаю до столиці, можу собі дозволити сісти на байк і з вітерцем проїхатися київськими дорогами.

– Ви входите в якесь товариство байкерів чи просто байкер-одиночник?

– В основному їжджу один, однак маю кілька друзів-колег у Києві, які теж мають байки, відповідно інколи разом проводимо вільний час.

– А чи траплялися дорожні пригоди, адже багато хто асоціює байк з величезними швидкостями?

– Байк – не означає швидкість, байк – це, у першу чергу, далека дорога. В байкарів є такий вислів: «Чотири колеса возять тіло, а два – душу!».

– Які краї довелося відвідати на байку?

– Зазвичай це місцини України – Крим, Одеса. У цьому напрямку проводиться багато цивільних зльотів байкерів. Коли випадає нагода, то залюбки відвідую їх, і як людина, яка не байдужа до авто та мототранспорту, готовий годинами вивчати, з чого зроблено той чи інший мотоцикл, адже він є свого роду як окремий витвір мистецтва.

– До сьогоднішньої «Хонди Голд Вінг» у Вас були ще потужні мотоцикли?

– Першу “Хонду Шедо 650» придбав у знайомого за копійки, бо вона була непридатною для їзди. Перебрав її по запчастинах, відхромував, пофарбував. Одним словом, пригадав дитинство. То і був мій перший мотоцикл. Згодом міг собі дозволити покращені моделі байків…

У День сміху став керівником тернопільської ДАІ

– Здобувати фах юриста було Вашим вибором чи батьківським?

– Оскільки з дитинства був у гуртках військово-армійсько-технічно-фізичного напрямку, то вже в юнацькі роки звертав увагу на міліцейську службу. До того ж у дитинстві був у захоплені від фільмів про міліцію, про розкриття злочинів тощо. Тому сам вирішив, а батько мене підтримав з 8 класу піти навчатися за юридичним напрямком. Закінчивши Чернігівський юридичний технікум та отримавши звання лейтенанта, одразу пішов у районі в міліцейський підрозділ.

– Коли Вам запропонували переїхати на роботу до провінційного Тернополя, чи не здалося, що це був першоквітневий жарт?

– Ні. Працювати потрібно скрізь. Люди у погонах – військові, тому до роботи готові будь-де, куди призначать.

– Чим робота в Тернополі відрізняється від столичної?

– Об’єми менші, то трішки легше. Водночас дуже вдячний Києву, бо школу там пройшов хорошу. Досвід, отриманий у столиці, стає мені нині у пригоді.

– Скільки у Вашому підпорядкуванні працівників?

– Близько 50 співробітників. Наразі з роботою всі справляються. Як керівник, задоволений своїми підлеглими, вони професіонали своєї справи. Хоча й робота державтоінспектора досить складна. Незважаючи на примхи погоди (спека, дощ), вони повинні бути на виду, на дорозі, контролюючи та надаючи в разі необхідності допомогу учасникам дорожнього руху.

 Чи вистачає у тернопільських даїшників техзасобів для виконання покладених на них обов’язків?

– Техніка є, але хотілося б, звичайно, її покращення, оскільки автомобілі часто ламаються, відповідно потребують ремонту. Та й стан тернопільських доріг не спонукає до якісного технічного стану автівок.

– Чи вдається співпрацювати міському ДАІ з Тернопільською мерією?

–.Моє перше бойове хрещення в Тернополі відбулося у той час, коли біля ринку на вулиці Шептицького знайшли авіабомбу. Тоді мої підлеглі добре спрацювали, розставили пости, зняли транспорт за одну годину. У підсумку бомбу вдалося локалізувати. Керівництво міста залишилося задоволене діями ДАІ та МНС. Тоді мер викликав до себе і нагородив мене та начальника підрозділу МНС подякою. Тим самим можна говорити, що ми з місцевою владою знаходимо точки дотику.

– Чи траплялися за час роботи в Тернополі інші резонансні події?

– Робота працівників ДАІ на виду у мешканців міста, адже вона пов’язана з різними ДТП, які досить часто стаються на дорогах. Може, для когось ці транспортні пригоди резонансні, але наші працівники до них звикли. На щастя, Богу дякуючи, за останніх два місяці, відколи я в Тернополі, не було жодного загиблого на дорогах. І це найголовніше. Хоча травмовані були… Разом з тим працівники ДАІ намагаються завчасно попереджувати ДТП. Особливо слідкуємо, щоб не було порушень режиму швидкості, оскільки, як правило, причиною загибелі є саме перевищення швидкості.

– Чи не важко працювати в ДАІ, адже непоодинокими є випадки, коли потрібно вставати посеред ночі, виїжджати на ДТП?

– Я ще в дитинстві зробив свій вибір і з плином часу ні про що не жалкую.

– Пане, Сергію, розкажіть трішки про сім’ю?

– На сьогоднішній день офіційно не одружений. Є дружина Наталя з якою майже 10 років тому розлучився. Також маю доньку Машу (11 років). Обоє мешкають у Києві. Можу зізнатися, що з дружиною і донькою підтримую хороші стосунки, практично щороку їздимо у спільні відпустки, навідуємось у гості один до одного. Що цікаво, вони вже двічі були в мене в гостях у Тернополі.

Віталій Попович («Номер один»)

БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

– Сергію Михайловичу, чи вподобали вже у нашому місті улюблені місця для відпочинку?

– Тернопіль досить багате місто на різну історичну архітектуру. Мені дуже подобається пройтися по старих вузьких вуличках центральної частини Тернополя. А озеро та набережна – це дзеркало міста.

– Де мешкаєте в Тернополі?

– Винаймаю недорогу квартиру в Тернополі. І хоча в Києві маю власне помешкання, та якщо службою буде сказано бути в Тернополі, значить, буду вдячний, що стану мешканцем Тернополя.

– Чи маєте хобі, окрім байкерства?

– Дякуючи Тернополю, вперше за 20 останніх років узяв до рук вудку. Як новачку, пощастило, спіймав два доволі великих карасі.

– Де зазвичай проводить відпочинок начальник тернопільської ДАІ?

– В Одесі. Батьківські корені з цього чудового міста. Намагаюся щороку хоча б на один тиждень навідуватись у ті краї. Що ж до закордону, то туди не їжджу. По-перше, немає великих грошей, щоб туди їхати, по-друге, не так багато маю вільного часу. Поки рідню провідаєш, поки кілька днів на морі побуваєш, дивись, і відпустка скінчилася.

– Ви згадали про платню. А які заробітки у начальника ДАІ?

– Як люблять у таких випадках говорити – це комерційна таємниця. На їжу, винаймання квартири вистачає, а от з відкладанням грошей на відпустку – сутужно.

– Підполковник міліції цивільний одяг купує у відомих бутіках чи у звичайних магазинах?

– Одягаю звичайні речі. Головне, щоб вони були охайними – випрані, попрасовані тощо. Як начальник ДАІ, ходжу здебільшого у формі, хоча у вихідні, на ділові зустрічі одягаю звичайний костюм та краватку. Або ж одяг якнайпростіший.

– Чи вибагливі у харчуванні і чи самі щось готуєте?

– З дитинства не перебирав харчами. Дуже рано почав сам готувати, оскільки батько полюбляв на кухні господарювати, отож я брав з нього приклад. Вмію готувати все, що пов’язано з українською кухнею, – борщ, котлети, відбивні. А щодо фірмових страв, то це зелений борщ, окрошка на кефірі. Коли з друзями збираємось на дачі, то вмію непогано приготувати свіжий язик, нарізати редиску. Все це заправляю закваскою та льодом і подаю до столу…

БІОГРАФІЯ

Сергій Марафієвич народився 1 листопада 1975 року в м. Києві. Юнацькі роки прожив у смт Калита, що у Броварському районі. По завершенні місцевої школи навчався  у Чернігівському юридичному технікумі. У 1994 році Сергій Михайлович, отримавши звання лейтенанта  міліції, пішов працювати у Броварський міський відділ міліції на посаду інспектора карного розшуку. Згодом заочно вступив до Академії внутрішній справ, де навчався 5 років. Паралельно продовжував працювати на різних роботах, у тому числі і в податковій міліції та розвідці. Далі життя закинуло пана Сергія в ДАІ Київської області. З того часу, а було це в 1998 році, з Державтоінспекцією він не розлучається. Був старшим інспектором адмінпрактики, дізнання та розшуку, згодом очолив цей відділ. З часом перейшов у ДАІ м. Києва на посаду заступника начальника відділу організації дорожнього руху. А останнім місцем роботи в столиці була посада заступника начальника відділу моніторингу та юридичного забезпечення управління ДАІ м. Києва.

1 квітня 2013 року переведений у Тернопіль на посаду начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Тернополя та автомобільно-технічної інспекції УМВС.