У багатому селі Байківці — нова “фішка”

У січні в будинку культури с. Байківці відбулася вистава за мотивами твору Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”, яку переглянули понад триста глядачів. Інтерпретація драми театром “Світло і тінь” БК с. Байківці створила кілька антонімічних сюжетних ліній відповідно до першоджерела. Про деталі роботи над спектаклем ми запитали в самодіяльних акторів.

Мар’ян ГАРБУЗ, директор будинку культури с. Байківці: “Далеко не кожен сільський будинок культури нині має свій театр, особливого такого рівня. Я надзвичайно пишаюся, що у Байківцях активно живе театральне мистецтво. Це гуртує людей. Як доказ – повен зал глядачів. Я теж беру участь у театрі “Світло і тінь”, його актори стали мені рідними, кожен відчуває тут велику підтримку і готовий будь-якої миті підтримати товариша. У виставу “Вечори на хуторі біля Диканьки” мене запросив її режисер і сценарист о. Віталій Дзюба, запропонував роль тата Оксани і поставив ультиматум: якщо не погоджуся, спектаклю не буде. Звісно, відмовити я не зміг (усміхається – ред.). Мій герой – веселий, життєлюбний чоловік, тож надто перевтілюватися мені не довелося”.

Сергій БЕРБЕНИЧУК: “Мою роль сценарист і режисер о. Віталій Дзюба створив сам, у Миколи Гоголя її не було. Я грав Остапа – сина багатіїв, який прагнув одружитися з Оксаною. Мені віддавна подобався цей твір, бо в ньому відтворено весь колорит улюбленої пори року – зими. Обожнюю колядувати і щедрувати у засніжені вечори. Відкриттям став новий рівень
майстерності акторів театру “Світло і тінь”, це було щось! Свої репліки вивчив завдяки частим репетиціям, бо самотужки вчити напам’ять мені дуже складно. Виставу ми готували трохи більше місяця”.

Ярослав ТОМАШЕВСЬКИЙ: “Я зіграв на сцені негативного персонажа – Чорта. Впродовж вистави мій герой часто змінював характер. Вивчення реплік далися легко. Приємним спогадом назавжди залишаться наші репетиції. У нас дуже дружний творчий колектив”.

Марія ЛЕНЬКО: “Моє творче амплуа – Оксана. Мені до душі її характер – горда, але водночас щира і добра дівчина. В цій виставі відчувалася частинка душі кожного актора, які прагнули грати якнайкраще. Особливість цього спектаклю, напевно, у тому, що в грі ми перенеслись в епоху, коли люди не були залежні від інтернету і телебачення, вміли по-справжньому веселитися, колядували”.

Оля ЧОРНЯК: “Я зіграла на сцені Солоху – матір коваля Вакули. Це хитра і вольова жінка, яка знає, чого хоче, і водночас це – проста, добра, привітна селянка. Репетиції мені запам’яталися щирістю і відвертістю наших акторів. Кожен покидав домашні справи, роботу чи навчання і поспішав “шліфувати” роль. У в цій виставі багато кумедних сцен і фантастичних подій, які додавали натхнення”.

Оля КЛЮК: “Моя героїня – мама Оксани. Явдоха – проста сільська заклопотана жінка. Її характер близький мені. На репетиціях у будинку культури я відпочивала від буденності. Між моїми колегами на сцені завжди було порозуміння, кожен допомагав один одному. Разом підібрали гардероб і декорували сцену. Як на мене головна мета цієї вистави – подарувати гарний настрій глядачам. Здається, ми її втілили”.

Надя ЯСЬКЕВИЧ: “На сцені я виконувала роль Одарки – подруги Оксани. Вона завжди шукала і, що цікаво, знаходила правильні рішення, особливо це відображалося на проблемах її подруг. Одарка – активна, весела і цікава. Атмосфера наших репетицій – один з головних факторів, через який я погодилася брати участь у виставі. Тут завжди було весело, приємно. Кожна проба дарувала впевненість у своїх силах на сцені. На останній репетиції, коли декорували сцену, ми дещо нервували, але зуміли опанувати себе і приймали спільні рішення щодо спірних питань. Для мене кожна вистава нашого театру, в якій я брала участь, є важливою, однак “Вечори на хуторі біля Диканьки” — особлива. Вважаю, ми виступили достойно. Цікаво, що кожен актор у прем’єрний день був значно майстернішим у грі, ніж під час репетицій”.

Максим КАСАРДА: “Мені дісталася роль Козака Запорізької Січі. Козак – незалежна людина, яка прагне свободи. Мені це теж близьке. Дружньою атмосферою запам’яталися наші репетиції, під час яких добряче насміялися. Насамперед, повість Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки” — це зображення українського народу в давно минулі часи. Але в нас вистава за мотивами цього твору вийшла з дещо іншим закінченням – тут козаки не підкоряються цариці Катерині, вони – вільні! Саме козаки допомагають Вакулі дістати черевички для Оксани, а цариця Катерина стає наймичкою в Диканці. Вдячний за влучний оновлений сюжет нашому режисеру – о. Віталію. Дякую за запрошення брати участь у цій незабутній виставі”.

Також у виставі взяли участь Володимир Кірик (у ролі Вакули), Ірина Шулик (Катерина), Тарас Марків (Кум), Ірина Жулицька (Марічка), Богдан Смаль (Дяк Йосиф Никифорович), Павло Тлумацький (Потьомкін), Павло Кадило(Козак). Режисер і сценарист вистави “Вечори на хуторі біля Диканьки” театру “Світло і тінь” с. Байківці — парох с. Байківці о. Віталій Дзюба.

Враження від вистави Байковецького сільського голови Анатолія Кулика: “Спектаклем “Вечори на хуторі біля Диканьки” духовно-драматичний театр “Світло і тінь” с. Байківці продемонстрував ріст виконавської та режисерської майстерності. Цьогоріч з’явилися нові актори. Мені сподобалася нова інтерпретація класики – режисер поставив у незручне становище царицю Катерину, яка потрапила на панщину до козаків. Втім, головне – у цій виставі грають наші мешканці, які проявили неймовірний акторський талант. Театр “Світло і тінь” — “фішка” Байковець як і народний аматорський ансамбль танцю “ГлоріяБай”. Мені дуже хотілося б, щоб наш театр виконав турне селами Байковецької об’єднаної громади і, можливо, завітав на сцену в с. Великі Гаї, звідки цієї неділі до нас приїдуть митці з вертепом, який побував на Сході України”.

Ірина ЮРКО.