У Смиківцях освятили нову кам’яну тридзвонну дзвіницю

21 вересня, в день Храмового празника церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Смиківці Тернопільського району, освятили новозбудовану дзвіницю. В освяченні взяли участь архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ Василій Семенюк, парох села Смиківці о. Євген Флиста, 11 священиків із наколишніх сіл і міста Тернополя (серед них колишні парохи Смиківців о. Володимир Хома і о. Василь Деркач).
Духовна святиня у Смиківцях має понад столітню історію. Будівництво церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Смиківцях було розпочато 1897 року на кошти смиковецької громади стараннями отця Льва Бачинського, смиківчан Андрія Козуба, Петра Помазанського, Федора Юськевича та інших жителів села. 1964 року рішенням влади церкву в Смиківцях закрили. У 80-их роках в її приміщенні розмістили склад Великобірківської швейної фабрики.
Реставрація смиковецького храму почалася в 1990 році за кошти громади. Будівля церкви поступово оновлювалася. Спочатку відремонтували дах. Художник-різьбяр Зеновій Бутковський виготовив іконостас, майстер, просвітянин і почесний житель Смиківців Богдан Печенюк зробив престіл, із допомогою працівників художнього фонду змайстрував нові хори, плащаницю. Ярослав Андрійович Козуб і Євген Цибринський виготовили Хресну дорогу. Народна майстиня Марія Завидовська спільно з учасниками гуртка вишивальниць оздобила інтер’єр храму вишитими рушниками. 7 липня 1991 року о. Володимир Швець відслужив у реставрованій церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Смиківці першу Службу Божу.
Дзвіниця — голос громади. Звуки дзвонів із давніх-давен скликали вірян до Божого храму, сповіщали про радість свята чи про сум за померлим. Окрім того, дзвонами скликали громаду на віче. Дзвоном вказували шлях подорожнім, які заблукали в негоду, оповіщалася небезпека. У трагічні дні української історії дзвоном закликали людей на захист Вітчизни. Ним повідомляли про перемогу і вітали переможне повернення захисників із поля бою. У 20-ті роки минулого століття у Смиківцях збудували чотиридзвінну дзвіницю. У 1932 році смиківчанин Теодор Тлумацький пожертвував за спасіння своєї душі іменний 300-кілограмовий бронзовий дзвін, який став окрасою новозбудованої дзвіниці. Історія малого дзвона не збереглася. В роки Другої світової війни німці силою забрали з неї два дзвони, а у 1944 році дзвіниця була пошкоджена артилерійським снарядом.
У день Різдва Пресвятої Богородиці у храмі традиційно для спільної молитви збирається багато смиківчан. Цьогорічний храмовий празник став для жителів Смиківців радісним і урочистим, адже після трьох років старань попри війну та економічну кризу в Україні спільними зусиллями, коштом громади і меценатів вдалося збудувати на місці зруйнованої нову кам’яну тридзвонну дзвіницю, яка завершила духовно-архітектурний ансамбль церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Ця велична подія об’єднала смиковецьку громаду.
— Для відновлення історичної справедливості у вересні 2012 року смиковецька громада з благословення митрополита Василія Семенюка зініціювала будівництво нової дзвіниці, — каже Михайло Макух. — Серед перших ініціаторів Марія Завидовська, Степан Проць і покійний Роман Козуб. Кошти на будівництво дзвіниці акумулювалися у благодійному фонді “Дзвони радості і дзвони печалі”. Перший камінь закладено торік у серпні. Активну участь у спорудженні святині взяли Зеновій Канарок, Володимир Сидяга, Ярослав Прокопович, Микола Козуб, Іван Євчук. У перспективі — благоустрій території церкви і придбання третього дзвона. Щиро вдячний всім, хто долучився до будівництва дзвіниці.
Джерело: за матеріалами газети “Подільське слово”.