У Тернополі провчили російськомовного українця
Вчора в своєму Тернополі забирав відправлення у відділенні Нової пошти.
Стою в черзі, раптом позаду мене в когось задзвонив телефон і чую таке:
– Ало, слухаю вас! А-а да, да, здравствуйтє! Да вот я как раз стаю на поштє і сєчяс вам отправлю… Ви хатітє памєнять палучятєля?
Повертаюся, стоїть переді мною доглянутий і чисто одітий, молодий хлопчина років тридцяти, правда вже з явною зайвою вагою, яка вивалюється через його ремінь з боків і на животі, він весь такий діловий з блокнотом – возить передачі заробітчан з Європи… Кажу йому:
– Друже, чому ти ганьбишся і переходиш на російську мову? Чому зраджуєш свою мову і гідність?! Говори українською в Україні…
Він з такою огидою подивився на мене… я саме повертався зі спортзалу, від мене разило потом і я був одітий у свій старий робочий і пропотілий спортивний костюм… мабуть, він сприйняв мене за якогось бомжа чи кабиздоха…
– А ти шо, млять, п’ятого каналу передивився?! Тобі не по куй як я говорю?! Якщо ти такий свідомий патріот куй знає чого, то іди і воюй, хулі ти тут сидиш і до нормальних людей чіплєшся?! Іди в Київ і там майдань до всирачки!
Ніщо так не приводить людину до тями, як гарний і різкий ляпас відкритою долонею по пиці… навіть лікарі рекомендують. Від мого ляпасу він ледь втримався на ногах, розкидавши по підлозі свої причандали, блокнот і ручку.
Можливо, мене хтось і засудить, але йому обов’язково треба було дати поза вуха, таким людям час від часу потрібно встряхнути голову і свідомість…. хоче і це не надовго.
Я розумію, що всі ці Порошенки і Ко своєю корупцією, беззаконням і безкарністю свідомо зробили мільйони людей байдужими і аморфними… свідомо збудували і будують країну в якій кожний сам за себе і так далі… і це страшно, і з цим треба боротися.
Хочу процитувати слова Святослав Стеценко:
“Коли в країні, де триває збройний конфлікт за втручання зовнішнього агресора, де десятки тисяч вбитих і поранених, мільйони біженіців, громадяни не хочуть йти воювати і взагалі служити у війську, некомплект людей у війську як за мобілізацією, так і за контрактом і за призовом, це означає, що для громадян держава не тотожна країні, в якій вони мешкають.
Це означає, що держава так само ворожа громадянам, як і агресор. Це вирок державі. Питання лише в часі і в тому, хто виконає вирок.
І всі, хто підтримує будочників і сабакових, є відвертими ворогами українців. Такими самими ворогами, як і пацаки”.
Коментарі вимкнені.