У Тернополі – рай для очей від тернополянина з Лондона Миколи Солонери

— Дивлюсь, як на світлі переливаються кольори цих колажів, як вони виблискують, і радію. У цій серії нема серйозних розмірковувань — тут просто щастя і свято. Ось ця жінка, головна героїня колажів, йде містом. У неї все класно, ніякого суму. Вона має любов і щастя, вона забезпечена — в неї є все. Яскраві кольори та блиск передають її внутрішній стан. Це літо. Це сонце. Це радість. Ці поняття настільки універсальні, що й через сто років колажі передаватимуть їх, а глядачі розумітимуть посил творів, — каже митець Микола Солонер.

Цими днями його виставку «Радість життя» відкрили у тернопільській художній галереї. Микола Солонер народився у Тернополі, майже двадцять років мешкає у Лондоні, хоча каже, що душею завжди тут. Митець щорічно робить у нашому місті виставку. Минулорічна, котра відбулась у тій же галереї, представляла скульптури серії «Метаморфози сучасного життя». Працюючи над цим проєктом, Микола Солонер відшукав образ, котрий використав і для «Радості життя» — жіночу постань із маленьким, дитячим обличчям, довгим волоссям — символ здоров’я та достатку, витягнутою шиєю — знак постійного пошуку, округлим тільцем у платті, в руках — сумочка, вона твердо стоїть на маленьких ніжках. Якщо тіло жінки досить абстрактне й узагальнене, то з обличчям складніше — воно сюрреалістичне, із виразними очима, губами, щоками, наче скомпоноване з багатьох образів. На запитання, чому на роботах тільки фемінні постаті, Микола Солонер відповідає, що жінки приваблюють його загадковістю та багатогранністю. Кожна з «жінок» на колажах індивідуальна й весела по-своєму. У кожної свої прикметні деталі. В одних — намисто, в інших сумочки оздоблені стразами, котрі пан Микола «позичив» у справжньої сумочки. Такий перегук узагальненого та конкретного, метафоричного й реалістичного, гармонійно взаємодіє із формою подачі образу — колажем.

— Скульптурний проєкт «Метаморфози сучасного життя» був серйозний, я розмірковував про трансформацію людей у сучасному  середовищі, а проєкт колажів «Радість життя» — абсолютно інший. Він легкий, позбавлений роздумів. Це констатація радості. Це свято. Ми часто шукаємо щастя у чомусь чи десь, а воно всередині нас. Я відшукав радість у собі й переніс її у колажі. Ці колажі випромінюють радість і допомагають іншим побачити її в собі, — каже Микола Солонер. — Ці яскраві кольори, що переливаються на сонці, ці образи жінок — це все казка, свято. Все класно. Життя вдалось. Треба просто розслабитись, вийти на вулицю. Там сонце, люди.

Всього у серії десять робіт, одна залишилась у Лондоні. Минулого року чотири побували на фестивалі українського мистецтва в Італії.

— Я взявся за цей проєкт одразу по тому, як приїхав із Тернополя до Лондона. Мені в руки потрапив ось цей папір і я був вражений. Цей матеріал винайшли буквально рік тому. Не знаю технічних деталей, але у нього унікальні властивості — залежно від кута, під яким дивишся, змінюються колір і візерунок. Як скульптора він мене дуже здивував і надихнув, бо твори, створені з нього, двовимірні, але виглядають наче тривимірні. Робота із цим матеріалом дуже цікава, вона легша, ніж із гіпсом, з котрого я зазвичай створюю скульптури. Папір мобільніший, у ньому легше експериментувати із формою, розмірами, пропорціями. На дерев’яну основу я наклеюю папір. Малюю ескіз, підбираю папір за кольором і текстурою, — провадить мову далі художник. — Ці роботи наче живі — вони блищать, переливаються, змінюються залежно від освітлення й кута, під яким їх розглядають. Андрій Підлужний на відкриті виставки сказав, що ця серія — рай для очей. Мені було дуже приємно це почути.

Для деяких робіт Микола Солонер використав папір, котрий має властивості вигнутого дзеркала — розглядаючи роботи, відображаєшся у них. Глядач, ніби потрапляє у колаж, а водночас бачить себе поряд із ним. Так, розглядаючи роботи, ми пізнаємо і світ автора вистави, і власний, дивимось на себе очима творця. Про це каже й митець, для котрого мистецтво — спосіб пізнання себе.

Різноманітні й багатобарвні колажі можуть бути промовистою метафорою сучасного життя — плинного, іноді надто яскравого. Колажовість показує різноманітність світу, а блиск тільки підкреслює цю паралель. Зрештою, основа змінна, а суть — незмінна. Скіфська баба може стояти десь у степу, а може — біля тернопільського краєзнавчого музею. Від цього її суть не змінюється.

— Ці картини можна поставити у лісі й там вони теж випромінюватимуть радість, блищатимуть, переливатимуться барвами на сонці. Ці колажі мають свою ідентичність, — пояснює  Микола Солонер.

Тетяна Гриньовська.

Фото авторки.