Як тернополянам подолати інстинкт самознищення

Доброго недільного вечора, файномістяни!

Тиждень, що минув, – добре, що минув. Аж говорити про нього не хочеться. Але, попри важкі новини і тривогу, що минулі сім днів, буквально висіла в повітрі, було в нас і трохи новин добрих, трохи кумедних, а ще трохи відверто пацаватих. Цього тижня, поки Нацбанк і Уряд трясли курсом доляра, а Генпрокуратура з делікатного постукування Президента трясла Єфремова, Чечетова, Гонтарєву і Яценюка, наш мудрий народ розпоров матраци ,розв`язав панчохи і заходився “трусити”супермаркети. Чим немало здивував трясунів від влади і гендлярів-торговців свою купівельною спроможністю.

Реакція останніх не забарилася. Ринок запідозрив, що в панчохах ще є достатньо золото-валютних резервів – і ціни підскочили , як Сергій Бубка з жердиною. Уряд вирішив не пасти задніх. Тож , порівнявши кубатуру середньостатистичного матраца з середнім арифметичним споживчого кошика, пообіцяв заокруглити комунальні тарифи до середньо-неможливого їх платити. Загалом, всі оті спортивні ігрища привели до того, що Генпрокуратурі вдалося “витрусити” лише Чечетова. І то з вікна. Решта спортсменів взяли курс на довгу дистанцію.

А от супермаркети народ, таки розтрусив. Такого оновлення товару там не відбувалося давно. Всі задоволені і щасливі. Крім волонтерів, адже завдяки цим панчішним закупівлям, необхідні для армії товари здорожчали. Але я от кажу їм: дівчата, не хвилюйтесь: в усіх супермаркетах є камери спостереження. Так що: всі, хто набрав по 10 банок олії, 20 пачок солі і мішок гречки – автоматично вважаються волонтерами!

Ой, щось я про сумне… Давайте про веселе будем. От що може бути веселішим, ніж весна? А вона вже прийшла. Першими її відчули комунальники. І заходились прибирати підвали. Якого тільки антикваріату вони звідти не виносять! В нас, наприклад, знайшли диван, котрий назвали “8 марта”.. На вигляд то звичайний старенький диван зеленого кольору. Але за роки стояння в підвалі, він так щедро покрився жовтим сирим грибком, що став нагадувати суцільне полотно мімози. А от в сусідньому будинку знайшли лабораторію по виготовленню чогось. Справді: чогось, адже власника всіх тих реторт, спиртовок і колб не знайшли досі. А що вже ті комунальники березневих солістів розколошкали! Співають, – аж за душу бере! Просили тато, просили мама… На весілля гукають. Котяче. Весна! Березень. Милуємось первоцвітами, збираємо цілющий сік березовий (бажано без м`якушу) , радіємо теплому сонечку. І платимо в маршрутках по 3 грн.

Все буде добре!