Студентка з Тернопільщини розповіла про подорожі автостопом, водіїв, небезпеки і пригоди

Марта Мицьо, студентка Кременецької академії ім.Тараса Шевченка, два роки тому почала подорожувати автостопом. Дівчина не раз їздила так в Луцьк, Клевань, Рівне, Дубно, Тернопіль. А цієї весни планує мандрівку автостопом Європою.

 Про автостоп

“Селом, де мешкала бабуся, рідко їздили автобуси. А треба ж було якось діставатися від села до села або й по самому селу. Тому зупиняли автівку, як то кажуть, “попутки”, – розповідає дівчина lдля Кременець City.

Зазначає, що автостоп – це, перш за все, бюджетно. А ще це можливість завести нові знайомства й отримати новий досвід.

“Хтось вважає, що це небезпечно, ненадійно. Так, є певний ризик, але якщо обрати потрібних й своїх людей, то все буде класно”.

 З чого все почалося 

Все почалося на першому курсі:

“Ми просто йшли з одногрупницею, прогулювались і у нас промайнула думка, що класно було б кудись поїхати, а при собі навіть не було грошей. І тоді ми вирішили вирушити до Почаєва. Це й була наша перша подорож автостопом, емоції просто переповнювали”.

Після повернення дівчата розповіли знайомим та одногрупникам про свій перший досвід автостопу. Відтоді їм непроблема знайти компанію для подібних поїздок.

Як ставлять рідні

Мамі Марта розповідає все і вона спокійніше ставиться до її захоплення, тато більш насторожено.

“Мама завжди в курсі, де я і що зі мною. Тато каже, що краще дасть мені грошей на поїздки, а бабусі взагалі я розповідаю про все після повернення”.

Коли краще подорожувати

Для подорожей Марта з друзями обирає осінь, весну та літо. Взимку погода не надто сприятлива для мандрівок.

Хто може скласти компанію

Спершу Марта їздила щоразу з різними людьми, аж допоки не знайшла “свою людину”.  Нині це її одногрупниця Іра. Дівчина радить вирушати у поїздки з тими людьми, у яких точно впевнені.

“Ми з Ірою стабільно подорожуємо вдвох, але до нас час від часу приєднуються нові люди”, – каже дівчина.

Подорожують зазвичай після пар або на вихідних. Щоб наважитися на нову поїздку, дівчатам багато часу не потрібно – достатньо пропозиції.

“Бувало таке, що сидимо з друзями на парах і як тільки пролунала чиясь пропозиція, ми просто беремо рюкзаки і вирушаємо”.

Дівчина радить автостопити з кимось, бо з її досвіду, наодинці не так цікаво і сумно.

Планування поїздки 

Якщо вирушаєте у незнайоме місце, краще заздалегідь продумати поїздку, почитати про місця, які варто побачити. Але сама Марта каже, що ніколи до найменших деталей всього не продумує – так поїздка стає менш інтригуючою.

“Завжди найцікавіше те, що трапляється неочікувано”, – додає дівчина.

Що радить брати у поїздку

У подібні поїздки варто брати мінімальний набір речей, який поміститься в один рюкзак. Бо як-не-як, а нести його доведеться самому. А якщо збираєтеся у тривалу подорож на декілька днів, краще не забути про намет.

Вирушаючи в дорогу, дівчина має при собі рюкзак, фотоапарат, легкий перекус.

“А ось стосовно грошей, то як коли. Часом з подругою беремо лише на те, аби повернутися назад. На випадок, якщо трапиться щось непередбачуване”.

Відстані, маршрути і водії

260 км за день – це найдовша відстань, яку доводилося долати за три роки досвіду автостопу. Це був маршрут – Кременець-Рівне-Луцьк-Дубно-Кременець.

Марта каже, що помітила закономірність: у більшості випадків зупиняються чоловіки, які в авто самі. Пригадує, як їхала з друзями в Рівне і зупинила іноземця. Сам він був з Барселони, продюсер, а їхав до Києва.

“Розмова зав’язалася і ми питали його, що він думає про Україну. Сказав, що бракує нормальних доріг, але плюси також є – і це смачна українська їжа”,  – згадує Марта.

А ще дівчина вважає, що власне для іноземців автостоп – більш звична справа, і вони завжди готові допомогти. Поки подорожувала лише по Україні, але у планах – автостопом по Європі.

На водіїв Марті та її компанії завжди щастило.

“Тільки-но ми починали писати таблички, а хтось починав стопити, відразу зупинялася машина. І що цікаво, жоден водій навіть не натякав нам на гроші за проїзд. Мабуть, їм більше бракує розмов”.

Про несподіванки і форс-мажори

Минулоріч на 8 березня Марта із своєю одногрупницею вирішили стопити до Тернополя. Туди вдалося зупинити вантажну машину, а ось дістатися назад було тяжче.

“Десь годину ми простояли, допоки когось зупинили. То виявився іноземець, з Туреччини. Спільну мову таки вдалося знайти, але трапилося інше”.

В одному з населених пунктів водій іншого авто почав різко повертати і трапилося ДТП.

“З фурою, у якій їхали ми, нічого не трапилося, а ось ту іншу машину таки пом’яло. А з авто вийшов водій, м’яко кажучи, у тверезому стані. А з самого села, де все сталося, почали приходити люди і з’ясовувати обставини”, – пригадує дівчина.

Потім викликали поліцію й і дівчата пояснили, що насправді трапилося. Адже водій фури не знав української і не міг нічого розповісти сам. Дівчата тоді допомогли скласти протокол.

Поради новачкам 

Перше – самому не варто подорожувати, краще, коли є хтось із знайомих, друзів, так цікавіше й однозначно безпечніше.

Друге правило – завжди мати при собі табличку із написом того пункту, куди прямуєте. Це допомагає зорієнтуватися водіям.

Також потрібно ставати там, де водієві буде зручно зупинитись і де він бачитиме вас здалеку. Оптимальний варіант – виїхати за межі міста. Не рекомендує стопити на перехрестях, в центрі міста і під знаками “Зупинка заборонена”.

Зовнішній вигляд теж важливий. Міні-спідниці, підбори – це все не той варіант. Одяг має бути зручним. Та й навряд водії правильно зрозуміють такий образ.

Повинен бути позитивний настрій і повага до водія. У розмові краще не зачіпати тем політики і релігії, бо це може все зіпсувати і шанси опинитися “за бортом”. Спілкуйтеся на нейтральні теми.

Джерело: Кременець City