Як у Кременці кіно знімали: хто був у кадрі та що залишилося поза кадром

Як знімали кіно у Кременці, хто вони наші місцеві актори

Знімальна група фільму “Червоний. Без лінії фронту” поїхала з Кременця. Понад сотню кременчан було задіяно у його зйомках. Тривали вони понад місяць часу по різних локаціях міста. Чи не найбільше дублів зняли на “Табачці”, колишньому тютюновому заводі. Тепер, після зйомок “Червоного”, йде мова навіть про те, щоб створити там філію Одеської кіностудії, пише Кременець City.

Кременчани були активними та присутніми майже на усіх локаціях, на ролях другого плану та масових сценах. Нагадаємо, що сам фільм планується до виходу на екрани в 2019 році.

 

Вікторія Іваницька

Як готувалися до зйомок фільму

За попереднім задумом, та відповідно до першого варіанту сценарію, спершу було заплановано майже тридцять локацій, на яких планували відзняти велику кількість сцен, для 40 хвилин із загального часу всього фільму.

Зйомки фільму відбулися на 5 об’єктах Кременецько-Почаївського Діазу, на Замковій горі, у Свято-Миколаївському соборі, Єзуїтському колегіумі, у  приміщеннях Кременецької академії та на території самих приміщеннях Кременецької академії, на “Табачці” та вулицях міста.

Готуватися до зйомок почали ще наприкінці грудня минулого року. Перші кадри відзняли вже тепер, в кінці лютого. Відомо, що остані робочі зміни проходили востанніх три дні зйомок відбувалися у нічний час на території “Табачки”.

Реквізит

Основну частину реквізиту для зйомок фільму було привезено з Києва та Одеси. Певну кількість предметів надали із Кременецького краєзнавчого музею, чимало запропонували місцеві приватні колекціонери та просто кременчани.

Кажуть, що по завершенні власникам їх речі повернули. Поряд з цим, директор музею, завдячуючи співпраці з фільмом, має намір зробити реконструкцію кременецького житла 30 – их років минулого століття, а також підготувати виставку, котра розповідатиме про те, як ці зйомки відбувалися у нашому місті.

Сценарій

Під час зйомок відбулися незначні зміни по основному сценарієві. До фондів Кременецького краєзнавчого музею вже надійшло два перших його варіанти. Ще має надійти остаточний. За баченням головного продюсера фільму Володимира Філіпова та головного режесера Зази Буадзе, останій варіант сценарію Андрія Кокотюхи найкращий.

Хто допомагав знімальній групі у Кременці: і про місцевих акторів

Участь у зйомках взяло понад 100 кременчан. Головною по “кадрах” у Кременці була Дарія Бондар. Спершу дівчина виконувала функцію адміністратора знімальної групи в Кременці, але згодом її перевели у підпорядкування другого режисера на посаду асистента режисера по акторах масових сцен.

“Бували дні, коли на зйомку потрібно було 90 хлопців, як, наприклад, у сцені з хором”, – каже Дарія.

Врешті, для цієї сцени взяли двадцять шість студентів з Тернопільського музучилища, а решту  “назбираних” хлопців з академії, педагогічного та лісотехнічного коледжів.

Але саме цього дня із сотні, котра прийшла, були здебільшого дівчата.

“Коли мені, у викличному листі було поставлене завдання дев’яносто хлопців, тоді почалася “веселуха”, допомогли з акторами директори третьої та четвертої школи та заступник міського голови Микола Матвіюк. Питання було вирішене, можливо, не на 100%, але на вісімдесят, це точно”, – каже Дарія.

Загалом, по акторах масовок бракувало саме акторів чоловічої статі. Як розповіла Дарія, особливо не вистачало чоловіків, віком від 25 років.

Особисті враження асистентки кременчанки Дарії

“Це неймовірно цікаво, і неймовірно складно. В процесі приготувань, навіть на  кілька хвилин зупинитись та пожартувати не було можливості. Одразу ж пан другий режисер в рацію, (то в кращому випадку), вже мене кликав”.

Кликав, давав наганяй і рознарядку на наступних 15 хв. В такі моменти, Даша зізнається, що краще б розвантажувала декорації.

А вже тепер,каже, що такого творчого хаосу не вистачає.

“Мала рацію художник по гриму Лєля Поліщук, коли сказала мені, що не мине й місяця після зйомок, як я почну за цим сумувати”.

А взагалі, до знімальної групи потрапила випадково. Каже, що в Кременці шукали людину, котра знає місто, людей, знає до кого звернутися, чи придбати щось потрібне для зйомок. Знайшли Дарію через знайомих.

Комунікабельна Даша, котра, любить випробовувати себе в чомусь новому, довго не роздумуючи, погодилась. На основній роботі в ДІАЗі дівчина взяла відпустку і каже, що почалося веселе життя.

Зізнається, що саме завдяки зйомкам, і для себе відкрила Кременець по-новому. Побувала на невідомих раніше міських об’єктах та познайомилася з цікавим кременчанами, котрих не знала раніше.

“Цікаво, що лише тепер дізналась наскільки неймовірно класні люди є у нашому місті”.

Допомагав знімати кіно у Кременці й директор музею Андрій Левчук. А ще Кременецька міська рада. Більше того, у фільмі знялися міський голова, його заступники, радник і навіть кілька депутатів.

Складнощі, якщо у процесі й виникали, то вирішувалося все оперативно. Знімальній групі посприяла погода. Сніг, мороз, все, як задумав сценарист.

Друга частина фільму “Червоний. Без лінії фронту”,  розповідатиме про юність та становлення головного героя. А взагалі їх планують відзняти три частини.

Хто вони, наші кременецькі актори

Перебуваючи в останні дні на знімальному майданчику, ми поговорили з тими, хто тепер знає, що таке кіно із середини.

Кілька слів про головного героя Миколу Березу. Хто дивився першу частину фільму, помітить разюче перевтілення. Тут він зовсім інший. У Кременці він в ролі студента. Це історія Данила до того, як він потрапив у концтабір.

Кременчани не одразу й впізнали у Миколі головного героя. Зовсім простий у спілкуванні, щирий та відвертий. Чи не всі, хто у ці дні був на майданчику встигли зробити селфі та поспілкуватися про кіномистецтво.

Одразу ж два мери встигли знятись в українському кіно. Колишній Роман Ванжула та теперішній Олексій Ковальчук.

Олексій Ковальчук мав роль польського судді. В епізоді, котрий відзнімали в Бережанах його вбивають. На це пішло більше тридцяти дублів. Саме стільки разів довелося падати на землю у розпал лютневих морозів. Проте, досвід, як каже міський голова, неоціненний. Режисер фільму Заза Буадзе із самого початку побачив в Олексієві Ковальчуку вдалий типаж для такої ролі. Тим паче, дізнавшись, що він, колишній правоохоронець.

Роман Ванжула. Під час зйомок мав кілька епізодичних ролей. Чоловіків на майданчику бракувало, тому гримери та костюмери перевтілювали до невпізнання. Був поліцейським, а ще виявився агентом дифензиви. У зйомках брав участь більше десяти днів. Іноді вони тривали й у нічний час. Найдовше довелося бути до восьмої ранку. Найбільше – було 17 дублів. А дубль, який вважав зіпсованим із власної вини, навпаки виявився цікавим для режисера, коли стріляв і дав осічку.  Каже, що все було цікаво та емоційно.

Також у фільмі знялися заступники міського голови.

Ярослав Риндич та Микола Матвіюк. Агентів дифензиви побачив у них режисер фільму.

Редактор радіо Зоя Карпюк. У фільмі пройшлася містом у ролі міщанки. Враження приємні, бо було цікаво, єдиний недолік – неймовірно холодно. Цього ж дня більшості юнаків довелося знімалися у фільмі навіть без верхнього одягу.

Вчитель молодших класів Лариса Довгенко. Коли прийшла на знімальний майданчик, то в першу чергу задовольнила свою давню мрію. Колись давно, лише одного балу не вистачило для того, щоб вступити у театральний. А в фільмі була задіяною у кількох епізодах. Від продавчині овочів, до селянки. Якою б роль не була, це було варте того, щоб прийти на зйомки і подивитись, як все відбувається із середини.

Психолог Людмила Свідинська. Знялась у фільмі “Червоний. Без лінії фронту” у кількох епізодах, на трьох локаціях. Спершу, пройшлася містом в образі панянки, тоді передавала передачі у СІЗО, а на завершення – в ролі красивої міщанки, сиділа у кабаре. Це був останній епізод, котрий знімали у Кременці. До того ж, нічні зйомки у холодному приміщенні. Та попри холод і втому було цікаво спостерігати і за перевтіленням акторів, і за декораціями, котрі готують миттєво, буквально за кілька годин до початку зйомок і самій брати у цьому участь.

Владик, 4 роки, син Людмили. Витримав гідно увесь день до кінця. На майданчику не вередував. А перевтілили його у чудового маленького міщанина. Вдома тепер грається лише у кіно.

Ігор Павловський, колишній військовий. Провів на майданчику не просто період зйомок фільму, а, фактично, прожив його. Був задіяний у всіх можливих ролях. Їх було 12. Міщанин, двірник, охоронник, агент, в’язень, вантажник. Заради одної з ролей пожертвував навіть волоссям. Що сподобалося найбільше, каже, що згуртованість та дружня атмосфера на майданчику. Гадає, що в режисера залізне терпіння.

Науковий працівник Ольга Ковальчук. За ролями у кіно прийшла ще на кастинг. загалом на зйомках фільму провела шість днів. Було дуже цікаво випробувати свої можливості. Якоїсь конкретної ролі для себе не вимагала. І побувала у різних: прачкою, селянкою, міщанкою. Не обійшлося і без трафунків. Коли передавала передачу під СІЗО, впала і побила коліна. Цього не помітили кінометри. А ось для Олі залишилась найяскравіша згадка про фільм.

Директор краєзнавчого музею Андрій Левчук. Протягом усіх зйомок фільму він допомагав знімальній групі, а наприкінці потрапив і на знімальний майданчик. Директора загримували під продавця. Щоправда, в гримі він усім був схожий на іншого кіношного героя. Придивіться, вам як?

Вчитель Ігор Бендасюк. У фільмі став поліцаєм, ще був міщанином. У зйомках брав участь кілька днів. Прийшов на майданчик, через цікавість.

Фотограф, відеограф Віталій Чумакевич. Перевтілився у агента дифензиви. Як відеооператор не міг не долучитися до українського кіно у своєму місті. Зізнається, що було досить складно. Іноді дублі повторювали десятки разів. Однак сам процес того вартий.

Ще у фільмі знялися одразу двоє директорів школи Юрій Козачук та Володимир Ковальчук.

І ще чимало кременчан ви побачите у кадрі. Журналісти “Діалогу” та Кременець. Сіті теж були, але дещо залишимо поки що за лаштунками, до прем’єри у 2019.

Фото: Вікторія Іваницька, Михайло Урбанський, Дарія Бондар, Володимир Петрів

Джерело: Кременець City

-1 thoughts on “Як у Кременці кіно знімали: хто був у кадрі та що залишилося поза кадром

  • 00:47 | 19 квітня, 2018 at 00:47
    Permalink

    як добре що вікна не поміняли на пластикові.то би не було ніякого кіна..

Comments are closed.