Парні поховання, які знайшли на Тернопільщині, виявилися унікальними

Парні поховання, які знайшли на Тернопільщині, виявилися унікальними, – пише Експрес.

Впродовж 1995-96, 1998, 2004 років українські археологи досліджували Висоцьку культуру на Тернопільщині.

Археологічна експедиція Інституту українознавства ім..І.Крип’якевича НАН України біля села Петриків вивчала один з найбільших на сьогодні виявлених в Центрально-Східній Європі некрополів пізнього періоду епохи бронзи, який понад трьох тисячоліть тому залишили носії культури.   Про результати досліджень розповів Микола Бандрівський, доктор історичних наук.

“На сьогодні в Петрикові виявлено 183 поховання, з яких шість парних, тобто таких, в яких одночасно були поховані дві особи, найчастіше – чоловік і жінка. Серед цих парних поховань в Петрикові одне унікальне (в польовій документації воно позначене під № 27): в могилі міцно обнявшись лежали чоловік і жінка. Обидвоє були звернені лицями до себе, торкаючись чолами одне одного. Жінка лежачи на боці правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ястя своєї руки на його праве плече. Ноги жінки при цьому – міцно стулені і зігнуті в колінах, лежали поверх випростаних ніг чоловіка. На обидвох небіжчиках знаходилися бронзові прикраси, а в головах – розставлений півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпаки”, – каже науковець.
Парні поховання у Висоцькій культурі – звичне явище. Вперше на них почали натрапляти ще наприкінці ХІХ століття, коли Ізидор шараневич і Михайло Грушевський розпочали розкопки епонімного некрополя у с.Висоцьке поблизу м.Броди на Львівщині. Опісля парні поховання в різний час були відкриті експедиціями Т.Сулімирського, В.Канівця, Л.Крушельницької та автора ще на 5 могильниках Висоцької культури.

У той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок у парних похованнях вкладали, здебільшого, лише поруч одне одного, то в парних захороненнях Висоцької культури померлим у «парних могилах» завжди надавали елементів близькості, ніжності і неприхованої симпатії одне до одного: то долоні жінки вкладені в долоні чоловіка, при цьому уста останнього торкаються чола жінки, то руки обидвох небіжчиків сплетені в обіймах обіймаючи одне одного.
“За оцінкою патологоанатомів укласти вже неживі тіла в такі обійми, просто неможливо. Скоріш за все, на думку цих фахівців, принаймі один з них надавав цієї своєрідної пози своєму тілу сам перед самою смертю. Напрошується здогад, що, згідно з тогочасними ритуалами і звичаями жінка, за певних обставин, вважала за краще піти услід за своїм померлим чоловіком . Для цього, скажімо, їй достатньо було випити чашу цикути (отрути), щоби легко й безболісно з’єднатись зі своїм покійним супругом.

Коментарі вимкнені.