Обробляючи сад, це подружжя з Тернопільщини навіть не садить петрушку, а картоплі – лише п’ять відер
Ті люди, які живуть у селі і кажуть, що не мають грошей, просто не вміють працювати. А ті, що їдуть на заробітки за кордон, насправді бояться відповідальності і розпочинати власну справу на своїй землі. У цьому переконана жителька села Городниця Підволочиського району Ольга Шуб’як. Своїм переконанням вона хоче заохотити їх не гнути спину на чужині, а працювати вдома і зайнятися тим, що дає прибутки.
Заробляти можна навіть на невеликій земельній ділянці, яку у селах мають всі, вважає Ольга Василівна. І доводить це на власному прикладі. Разом з чоловіком Богданом Семеновичем доглядають сад і отримують від цього і моральне задоволення, і прибутки.
Сімейна справа Шуб’яків – це два з половиною гектари землі, на яких вони вирощують понад 50 сортів яблук, 15 сортів слив, 10 – вишень, 30 – груш, 25 – абрикосів і 28 сортів персиків. Також вирощують смородину, аґрус, іргу та малину.
Попри поширену думку, що персики й абрикоси у нас не плодоносять, ці дерева є найбільшою гордістю садівників із Городниці. Ольга Василівна розповідає, що має ідеальні сорти персиків канадської селекції, які найбільш підходять до кліматичних умов нашого краю. Плоди з цих дерев надзвичайно смачні і великі. Вага одного сягає до 400 грамів. Аналогічна ситуація і з абрикосами, які сім’я вирощує вже десять років і отримує непогані врожаї. Минулого року, приміром, лише з п’яти дерев їм вдалося зібрати 300 кг абрикосів зі смаковими якостями набагато кращими, ніж південні. Не менш смачні і врожайні у них дерева слив, груш і яблунь.
За десять років, відколи подружжя почало займатися садівництвом, випробували багато сортів і зуміли створити сад із найкращих і тих, які плодоносять поступово. Тому й збір врожаю для них не є важким, і їм не доводиться реалізовувати все й відразу. Найважче доводиться, коли дозріває малина і слива водночас. Але на допомогу приходять родичі й сусіди. До речі, багато з них уже перейняли досвід цієї сім’ї і засаджують плодовими деревами власні земельні ділянки. При цьому завжди приходять до наших співрозмовників за порадами щодо догляду за ними.
Коли ми навідалися до саду Шуб’яків, зрозуміли, що він виплеканий з любов’ю. Ольга Василівна, біолог за фахом, може годинами розповідати про дерева, обрізку, найкращі сорти і чималі плани. А Богдан Семенович у всьому підтримує дружину, і спільно рухаються далі. Їм обом уже поза шістдесят, проте запалу до роботи вистачає. У жінки любов до саду закладена на генетичному рівні. Адже великі сади мали її дідусі і по маминій, і по татовій лінії. Хоча їхній сад насправді з’явився завдяки чоловікові, який розпочав цю справу, закупивши на 200 доларів саджанців яблунь. Також цьому сприяв випадок, який кардинально змінив життя сім’ї.
– Більше десяти років тому, – розповідає Ольга Василівна, – я поїхала підзаробити в Ізраїль. Але мої заробітки тривали лише півроку. Закінчилися тоді, коли зателефонувала додому і дізналася, що у вечірню пору ще нема вдома моєї доньки-семикласниці…
Тепер жінка впевнена, що зробила правильно, адже в неї збережена чудова сім’я, донька успішно вивчилася і вийшла заміж, а гроші, які заробляла на чужині, тепер заробляє на рідній землі. Тому й іншим завжди радить розпочинати власну справу вдома. Але їй треба віддатися сповна, каже Ольга Василівна.
Наша співрозмовниця спочатку практично нічого не знала про сад, але й досі їздить на семінари, спілкується із багатьма садівниками, а дещо пізнає на власному досвіді. Як те, що працювати потрібно лише в одному конкретному напрямку. Лише тоді буде результат.
Обробляючи п’ять гектарів землі, вони навіть не садять петрушку, а картоплі – лише п’ять відер. На зиму всі овочі купують у сусідів. І тепер, коли з’явилося більше часу для саду і займаються тільки ним, сім’я помітила суттєвий результат. Далі планують сад збільшувати і насадити ще два гектари персиків, абрикосів та слив. Прямо в саду хочуть встановити вуджарню для чорносливу, адже після обрізання дерев залишається багато хмизу, який можна використати. Там же встановили мангал, альтанку, влітку будуватимуть дерев’яний будиночок. Тепер у саду можна буде не лише працювати, а й відпочивати й отримувати насолоду від неймовірних дарів природи рідної землі, виплеканих своєю працею.
Любов ТИМЧУК
Коментарі вимкнені.