Подробиці жахливої аварії у Збаражі

Нещодавно “Погляд” писав писала про жахливу аварію у Борщівському районі, у результаті якої загинув 12-річний хлопчик, за кермом був його 16-річний брат. Через два тижні старший брат помер у лікарні. Після цієї трагедії в області трапилися ще ряд аварій, у яких загинули молоді люди. Так, 31 травня 18-річний Павло Коцюбко і 22-річний Максим Гальва із Збаража позичили у товариша мотоцикл і під час нічної прогулянки врізалися у металеву огорожу. Кажуть, хлопці мчали на високій швидкості, а на повороті не впоралися з керуванням. Павло помер миттєво, а Максима з численними травмами доправили до районної лікарні, – пише Нова Тернопільська.

— Недільного вечора ми з друзями прогулювалися центром Збаража, з нами були Павло та Максим, — розповідає їх найближчий товариш Володимир Данилейко. — Хлопці попросили у нашого друга Миколи Д., до речі, двоюрідного брата Павла, покататися на його мотоциклі. Вони заправили новеньку «Ямаху» і подалися у напрямку базару. Наша компанія в той час була біля поштового відділення. Поруч з нами Максим залишив свою автівку, він дуже хотів покататися з вітерцем. Прикро, що так все сталося. Павло вправно їздив на мотоциклі, хоча й не мав прав на керування цим транспортним засобом, у нього були водійські права категорій В, С і С1, що дозволяють керувати легковими і вантажними автомобілями. «Ми потрапили в аварію, Павло — на смерть…» — зателефонував за кілька хвилин Максим. Ніхто не вірив у його слова. Ми чимдуж помчали на місце трагедії. Там уже стояла патрульна машина і швидка. Хоча Павло був у шоломі, та удар головою виявився фатальним. Він вилетів з мотоцикла на чиєсь подвір’я, минув кущі і вдарився об стовп електроопори.
А ще вранці Павло і Володимир разом поверталися додому з Тернополя. Хлопці з дитинства були найкращими друзями. Павло навчався на першому курсі Тернопільського національного технічного університету, а Володимир здобуває музичну освіту в обласному центрі, тому часто бачилися, ділилися планами на майбутнє. Павло говорив, що наступного дня має складати екзамен, та не судилося. Спільним їхнім захопленням була техніка, ще школярами хлопці брали старі мотоцикли своїх батьків, зачинялися у гаражі і ремонтували їх. Володимир досі не може змиритися із втратою друга…
А горя батьків Павла не передати словами. Вони втратили єдиного сина, задля якого жили. Батьки старалися дати синові освіту, побудувати йому хату. Як розповідають у Збаражі, Павло був вдячний за їхню турботу, допомагав їм у всьому. Мати хлопця працює в районній лікарні, батько займається вантажними перевезеннями.
— Хлопці не могли стримати сліз на похороні Павла, особливо за ним тужить Василь Мудровський, який живе по сусідству з Коцюбками і був хорошим другом покійного, — з сумом говорить Володимир Данилейко. — Усі згадували Павла як доброго і щирого: хто б про що не просив, він завжди приходив на допомогу. Це вже друга втрата у нашій компанії — торік у листопаді в автокатастрофі загинув наш товариш Роман Яремчук. Колесо автівки, у якій він їхав, потрапило в яму і відлетіло, товариш сидів за водієм. Його життя, на жаль, не вдалося врятувати…