Людмила Стецюк із Кременецького району вирощує незвичайних кіз (фото)

Людмила Стецюк із Лосятина Кременецького району вирощує наймолочніші породи кіз – зааненську, чеську та ламанчу.

Шість літрів молока високої жирності
– Раніше тримала звичайні кози, – розповідає Людмила Іванівна. – Та користі від них було небагато – молока давали мізер, а догляду потребували. Коли дізналася про породистих, одразу вирішила купити. Вибрала ламанчу, зааненську та чеську породи. І жодного разу про це не пошкодувала.
«Ламанча» в перекладі з іспанської означає «короткі вуха». Насправді у кіз є слуховий канал, тільки зовнішня частина органу слуху настільки крихітна, що її важко помітити. У народі ламанчів називають лисими, хоча вони просто короткошерсті. «Ці кози дуже спокійні й товариські, за господарями ходять, як прив’язані, люблять, щоб їх гладили, – каже пані Люда. – Первістка в день дає три літри молока, роздоєна – шість літрів. Молоко має приємний вершковий присмак і високу жирність – до п’яти відсотків. З нього виходить дуже смачний сир».
Добре прижилися у господарстві Стецюків кози чеської породи – горді та красиві тварини чорно-бурого окрасу. В день «чешка» дає до шести літрів молока. Воно густе і солодке, має м’який вершковий смак без характерного запаху. Перевага цього молока перед коров’ячим в його гіпоалергенних якостях, воно набагато краще засвоюється, тому цей продукт особливо корисний для дітей.

Розумні зааненки важать 90 кг
Пані Людмила розповідає, що зааненські кози виведені у 21 столітті в Швейцарських Альпах у долині Зааненталь. Це дуже спокійні, доброзичливі й розумні тварини. У зааненських кіз добре розвинуте вим’я, добовий надій при збалансованому харчуванні в середньому становить 4-6 л із жирністю 3,5%. «Швейцарські» козенята народжуються великими – до 4,5 кілограмів, у дорослому віці їхня вага сягає майже 90 кілограмів, а висота – 90 сантиметрів.
– Доїтися мої кози можуть одинадцять місяців, – розповідає господиня. – Але краще їх запустити за два місяці до окоту. Ближче до пологів потрохи зціджую молозиво і заморожую його у пляшках, потім напуваю ним козенят. Після народження тваринок у кошарі не залишаю. У перші хвилини життя обов’язково даю їм спробувати материнського молока і одразу забираю від кози. До п’яти місяців годую їх із пляшки тричі в день. Такий режим харчування сприяє тому, що шлунки у козенят розтягуються і вже потім, на пасовищі, вони з’їдять більше трави, а значить – дадуть більше молока.

Від пшениці болітиме живіт
За словами Людмили Стецюк, на продуктивність тварин впливає не лише порода, а й догляд за ними. Приміщення, де утримують кіз, має бути сухим і чистим. Слід пам’ятати, що тварини легко переносять морози, але бояться протягів. «Кози стійкі до хвороб, та навесні, бажано до 15 квітня, треба провести профілактичні щеплення від паразитів, – радить господиня. – Мої кози пасуться майже цілий рік. Але треба пильнувати, щоб вони не лягали на землю, бо можуть легко застудити вим’я. Тварини із задоволенням ласують усім різнотрав’ям, та ще більше захоплюються гіллям дерев. Тому на зиму обов’язково засушую гілочки з листям малини, горіха, черешні, бузини. Також кози дуже люблять конюшину і люцерну. Вранці обов’язково кидаю у ясла сіно і овес. Головне, не годувати кіз зерном пшениці, бо від нього болітимуть животи. Завжди даю гілля ялини і сосни. Напуваю теплою водою і сироваткою».
Джерело: Дарина ВАСИЛЬКІВ для Газети “Сільський господар плюс”.