«Найтяжче – щоб люди повірили тобі. Музика – це ж певна розповідь», — тернопільський інді-гурт «Ті, що падають вгору»

«Без музики пустота. Вакуум» – запевняє гітарист тернопільського інді-гурту «Ті, що падають вгору». Вони добре вміють цінувати час проведений разом на сцені і поза нею. Це і є їхньою головною особливістю. А ще лірика та ніжність у піснях.
У «Тих, що падають вгору» неодноразово змінювався склад, музичні напрямки й інструментальне наповнення, але це не заважає їм творити й тішити шанувальників своєю музикою. Нинішній склад: Ольга Чіркова – вокал, Василь Мізюк – гітара, Василь Дроздовський – гітара, Андрій Юськевич – барабани, Олександр Жизномірський – бас-гітара.
Про те, як знайти себе, чим мотивуватись і про театр на сцені читайте у нашому інтерв`ю від TalentsCollection.

«НЕ МОЖНА ВІДРАЗУ СТАТИ ВІДОМОЮ ГРУПОЮ. ПОТРІБНО ПРОЙТИ ВСІ ЕТАПИ ТРАНСФОРМАЦІЇ»

Розкажіть про ваш творчий процес. Як він відбувається і чи є у ньому щось особливе?
Вася М.: Його можна поділити на дві частини: перша – підготовка до концертів, виступів, друга – написання пісень, мелодій. Процес доволі звичайний. Ми приходимо на репетиції, збираємося всі разом, щось пробуємо «мугикати» на своїх інструментах і виходить мелодія.
Оля: Якась така (сміється).
Вася М.: У мелодії вже прихована якась мелодія слів і вже з цього народжується пісня.
Оля: Музика, а потім мелодія.
Саша: Але спочатку виходить кострубато. Щось подобається, щось ні. Дещо може залишатися у шухляді.
Вася М.: Часом створення пісні перетворюється у справжні важкі роди.
Саша: Та-та (сміється).
Вася М.: І вони затримуються до наступних альбомів і довго не видаються.
Саша: Або взагалі не видаються. В нас є дуже багато заготовок, які лежать і чекають свого часу.
Вася М.: Просто совість не дозволяє видати їх офіційним альбомом. Видно, що матеріал ще сиренький.
А чому, власне, так мало альбомів? Всього три.
Вася М.: Я маю жарт на цю тему: «– Говорят у вас давно не было концертов. – Знаете что? Это у Моцарта давно не было концертов, а у нас их не было вообще». (всі сміються). Так і про альбоми. Бо альбоми пишуться коли є якась постійність. Коли безперервно твориться і не міняється колектив.
Оля: А ми після 2002 року розпалися. Точніше призупинили діяльність, потім той склад так і не відновився. У 2005 ми зібралися майже в цьому складі. Чимало ресурсів витратилося на те, щоб заново знайти однодумців, зібратися і зігратися. Ми мусили згуртуватися.
Саша: Нашому сучасному складу всього 2 роки.
Вася М.: Але цим складом ми вже видали альбом. Це не є спортивно, але це нормально.
Який досвід за час діяльності вашого гурту є для вас найважливішим?
Вася М.: Досвід роботи з різними людьми – це вже важливо, особливо – всередині колективу. А ще дуже важливо, коли в гурт вливаються нові люди. Зараз у нас є два нових учасники: Саша й Андрій. Вони з нами два роки і за цей час принесли в нашу роботу свою кров, свої ідеї, свою ритм-секцію, і це дуже круто.
Як вам працюється разом? Сваритеся?
Оля: Тьху-тьху, аби не зурочити. Не буває такого.
Вася М.: Та буває, але дуже рідко.
Багато часу проводите разом поза роботою?
Оля: Хотілося б набагато більше.

Листівки від ТПВГ для TalentCollection

«БУВАЮТЬ ВИСТУПИ, КОЛИ ЗІГРАНО НІБИ ДОБРЕ, РІВНО, ТЕХНІЧНО ГАРНО, А ЕМОЦІЙНО ЧОГОСЬ БРАКУЄ»

Бачите помилки коли переслуховуєте свої роботи? Аналізуєте їх?
Саша: Сто відсотків! Це найперше, що ми робимо після приїзду з фестивалів. Маємо якісь записи: з телефонів, камер – з будь-чого. Відразу сідаємо й аналізуємо, дивимося як все зіграно.
Оля: Обговорюємо хто що почув і що відчував.
Саша: Що цікаво – бувають виступи, коли зіграно ніби добре, рівно, технічно гарно, а емоційно чогось бракує. Це, мабуть, ще важче.
Оля: Найтяжче – щоб люди повірили тобі. Музика – це ж певна розповідь. Ти даруєш людині якийсь світ, три хвилини іншого життя. Треба, щоб всі глядачі перенеслися в цей світ за тобою. Наскільки ти сам у нього повіриш – настільки більше людей з тобою. Це буває дуже важко зробити.
Саша: Це постійне навчання. Треба вміти підібрати слова так, щоб не було задовго і закоротко, водночас, щоб було влучно й емоційно.
Оля: Потрібно емоційно вірити в те, про що ти співаєш, граєш. Що, наприклад, в той момент ти дуже закоханий, а в той ні. Словом, це театр (сміється).
Якби не музика, то чим би ви займалися, що було би у вашому житті?
Андрій: В мене не було б нічого. Я закінчив музичну школу, училище, а тепер я в університеті. Тому, якби не музика, – я би бомжував (всі сміються).
Вася М.: Без музики пустота. Вакуум (усміхається).
Оля: Насправді, Андрій у нас єдиний цілеспрямований музикант. А ми всі намагаємося ще якось заробляти на життя в інших сферах.
Саша: Якби, не було музики, я б, напевно, став космонавтом.

«ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ БУТИ ХАРИЗМА, ЩОБ ПОДОБАТИСЯ ЛЮДЯМ, ВМІННЯ ПРАЦЮВАТИ В ГРУПІ. ВАМ ПОТРІБНО РОЗУМІТИ ОДИН ОДНОГО НА РЕПЕТИЦІЯХ, НА СЦЕНІ І ПОЗА НЕЮ. БУТИ БІЛЬШЕ, АНІЖ ПРОСТО ДРУЗІ»

Як знайти себе? Чи є рецепт успіху?
Вася М.: Якби був такий рецепт, то його б ніхто не розказав (сміється).
Вася Д.: Насправді, чіткого плану, якого можна дотриматися і обов’язково досягти успіху, як показує практика, – не існує. А якщо й існує, то його, дійсно, ніхто не розказує.
Оля: Бо з досвіду видно, що є багато різних факторів, які впливають на тебе: і час, і люди, й інше.
Вася Д.: Обов’язково має бути харизма, щоб подобатися людям, вміння працювати в групі. Вам потрібно розуміти один одного на репетиціях, на сцені і поза нею. Бути більше, аніж просто друзі.
Оля: Мені здається, що в колективі має бути своєрідна любов. Як у сім’ї. Усі повинні шкірою відчувати один одного з-пів погляду.
Вася М.: Треба робити те, що подобається. Не наслідувати когось. Наприклад, мені подобається багато гуртів, але, розумієш, наслідування може бути калькою. Тому треба шукати себе і те, що тобі подобається. І, звісно, багато працювати.
Оля: І, в разі чого, не боятися того, що воно виходить не так абощо. 
Вася Д.: Але відомі гурти також пройшли певний шлях, щоб стати такими як вони є зараз. Не можна відразу стати відомою групою. Потрібно пройти всі етапи трансформації. Завжди слід пробувати різне і не зупинятися.
Чи потрібна мотивація у творчості? 
Оля: Мотивація – це успіх. Якщо ти зробив щось, а на нього ніхто не звертає уваги, то, гадаю, рано чи пізно воно так і затухне. А якщо тебе хвалять або хоча б помічають плоди твоєї праці, то ти собі думаєш: «О! Я ще так зроблю, спробую ще так або так». Усі позитивні відгуки збираються у таку велику-велику грудку і дійсно мотивують.
А якщо критика є негативною?
Оля: О! Це жах! Ні, звісно, ми її слухаємо. Але це дуже важко.
Вася Д.: Залежить, яка критика. Вона теж буває різною: інколи хтось просто хоче пожалітися і сказати своє «фе», а буває – справді, конструктивна. Ми завжди намагаємося до неї прислухатися, адже це може наштовхнути на нові ідеї.
Саша: Часто після концертів ми спілкуємося зі звукорежисерами. Запитуємо, що було добре, а що ні, бо на сцені здається по-одному, а зі залу може виявитися зовсім по-іншому.

ТПВГ. Солістка Ольга у футболці “Відкрий свій талант світу”

«НАЙТЯЖЧЕ – ЩОБ ЛЮДИ ПОВІРИЛИ ТОБІ. МУЗИКА – ЦЕ Ж ПЕВНА РОЗПОВІДЬ. ТИ ДАРУЄШ ЛЮДИНІ ЯКИЙСЬ СВІТ, ТРИ ХВИЛИНИ ІНШОГО ЖИТТЯ. ТРЕБА, ЩОБ ВСІ ГЛЯДАЧІ ПЕРЕНЕСЛИСЯ В ЦЕЙ СВІТ ЗА ТОБОЮ. НАСКІЛЬКИ ТИ САМ У НЬОГО ПОВІРИШ – НАСТІЛЬКИ БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ З ТОБОЮ»

Що таке «талант», на вашу думку?
Андрій: В мене є цитата барабанщика Томаса Ланга: «Я не вірю в талант, я вірю в залізний зад». Це моя позиція. Сиди, працюєш і маєш.
Вася М.: Я теж з цим погоджуюся. Талант – це вміння змусити себе щось робити, антонім цьому слову – лінь. Адже лінощі – це звір, який тебе хаває (їсть – прим. автора), не дає тобі розвиватися і щось робити, змушує тебе думати, ніби краще подивитися телевізор чи посидіти у Facebook. А талант – це хист і справжнє вміння змусити себе щось робити й творити. Ну і, правда, голос ще треба мати для співу, бо якщо нема голосу – то намагання не допоможуть.
Оля: Я думала ніхто вже й не скаже про голос (сміється).
Вася М.: Хоча, можна реп читати, якщо немає голосу (сміється).
Саша: Це дуже суб’єктивна річ. 
Вася Д.: Є люди, які мають хист до чогось, але не розвивають того, тому їх не можна назвати талановитими. А є люди, які працюють над собою, розвивають свої вміння. Саме ця всидливість, оте вміння змусити себе щось робити – це ознака талановитої людини.
Талантами народжуються чи стають?
Саша: Талант – це те, що потрібно знайти в собі. Це якась субстанція, яка є глибоко всередині вас. Чим глибше ти будеш шукати, тим більше талантів ти зможеш зі себе витягнути.
Зараз, до речі, дуже популярні тренінги з пошуку себе. З одного боку, вони допомагають впорядкувати думки в правильному руслі. Але якщо ти робитимеш те, що тобі говорять, ти не матимеш життя. Якщо ж те, що ти робиш, вдається природньо, з твого життєвого досвіду, то значить життя є в тобі, і, відповідно, в тобі є талант. Він є в кожному, але треба глибоко копати, щоб знайти.
Оля: Треба ще дивитися, що тобі подобається. От почни, Сашо, зараз копати в собі талант хірурга. 
Саша: Якщо подобається, то легко. А раптом.
Оля: Гадаю, якщо в тебе є талант, то тебе з народження до цього тягне, але не хтось – ти сам розумієш, що тобі це подобається.

Листівки від ТПВГ для TalentCollection

Поділіться планами. Над чим працюєте зараз?
Вася М.: Ми цього року випустили новий альбом, тому плануємо зробити кілька великих концертів у його підтримку. А ще працювати над новими піснями, записувати їх і знімати нові кліпи. Це все на майбутнє.
Оля: Для нас наші зустрічі – це вже розкіш. Ми так боїмося порушити цей наш маленький світ «Тих, що падають вгору», тому дуже цінуємо його, намагаємося зберегти і розвивати. Хотілося, щоб це був наш основний вид діяльності. 
Саша: У нас просто географія різна, але нові пісні будуть. Багато. Тому чекайте! 
Оля: Звісно! Муза нас регулярно відвідує, тому з цим все добре, слава Богу.