Для чого в Чорткові навчатимуть медіаграмотності?

«Я дивуюсь, коли мені кажуть, що в когось не викликає інтерес медіапроцес чи інформаційний потік. Бо це те, у чому ми живемо, і не мати до цього інтересу, означає бути за бортом у всіх відомих і невідомих сенсах. Це те, що оточує нас звідусіль – реклама на вулицях, застосунки у смартфонах, політична пропаганда, соцмережі з їх ботами, інстаблогери, влогери з Ютюб, взагалі весь світ інформації», — каже чортківська режисерка-аніматорка Таня Ясінчук. Вона викладає пластилінову анімацію у художньому відділі Чортківської музичної школи, а минулого року заснувала школу медіаграмотності та анімації «АнімаМедіа», освітній проект за підтримки Українського Культурного Фонду на базі Чортківської музичної школи.

Наприкінці серпня Школа знову почне діяти у Чорткові, тож я поспілкувалась із Танею, аби дізнатись про «АнімаМедіа» більше.  

— Який причинок з’яви проєкту? Яка його мета?

— Причиною появи Школи стала моя ідея тісно зв’язати анімацію та медіаграмотність. Її підтримали директор Чортківської музичної школи Олег Йосипович Цуркан і Український культурний фонд. Мета школи — підвищити загальний рівень медіаграмотності, навчити людей критично мислити і аналізувати як регіональні публікації, так і глобальні інформаційні приводи. Думати, міркувати, робити висновки на основі знань, а не інтуїції чи емоцій. Також ми вчимо анімації, а цього року ще й того, як знімати документальне кіно.

— Шо цього року чекає на учасників Школи?

— Ми суттєво розширились і тепер Школа діятиме в Чорткові та Кам’янці-Подільському. Лектори прочитають курс із десяти лекцій, вони ділитимуться власними кейсами, досвідом роботи в інформаційному просторі. Ми акцентуємо увагу на поглибленні знань, аби тим, хто прийде на Школу вдруге, було ще цікавіше. У Чорткові режисер Остап Барановський навчатиме створювати документальне кіно, а у Кам’янці-Подільському учасники дізнаються, як створювати анімаційне.

Цього року ми співпрацюємо з більшою кількістю проєктів та організацій, ніж минулого. Серед наших партнерів додаток, що визначає фейки, а також Агенція розвитку локальних медіа АБО, наш саппортер — молодіжний простір LOVEKa. Зараз ведемо  перемовини з кам’янець-подільськими організаціями, мерією і тамтешнім міжнародним кінофестивалем “Бруківка”.

Також розробили нову стратегію ведення сторінок у соцмережах, цікаво, як вона втілиться і як працюватиме, які будуть результати.

— Знаю, що вас не перший рік цікавить тема медіаграмотності, їй ви присвятили анімаційні роботи. Чому вона викликає інтерес?

— Мене дуже дивує, як люди можуть не робити вибору на користь медіаосвіченості, як можуть свідомо залишатись в невідомості того, як діє медіапроцес, і як він впливає саме на них. Таке ставлення — це байдужість до себе, яка властива всьому постсовковому простору, і її треба пробувати змінити, бо необізнаністю користуватимуться всі, хто захоче та зможе.

Особисто мій режисерський інтерес викликає медіаграмотність, бо це абсолютно унікальна категорія — інформація, яку складно виміряти чи осягнути навіть в кількісних показниках, а ще тяжче створити певну образно-художню систему, яка відповідала б цьому явищу, характеризувала його чи розповідала про це історію так, аби глядач захотів подумати.

— Розкажіть, як анімація сприяє іншому поглядові (чи глибшому) на медіаграмотність.

— Поглиблення погляду відбувається, перш за все, через прийняття, розуміння і аналіз. А вже потім ми переводимо будь-що в образну систему, пропускаємо це крізь себе, бо кожен творець якимось чином фільтр інформації, хтось підсвідомо, хтось свідомо, хтось емоційної інформації, хтось конкретної чи абстрактної. Анімація взагалі цікава штука. В ній можна все, що придумаєте. І саме через це абстрактні поняття чи ідеї в анімації можна виразити досконаліше, ніж у кіно, театрі чи літературі. Бо це така трансформаційна база образів, які ми створюємо, щоб розповісти свою історію без суттєвих витрат на засоби та інструментарій.

— Ви не перший рік навчаєте дітей анімації. Як вважаєте, що вона дає їм перш за все?

— Скульптура — поняття про простір, а для дітей дуже важливе його розуміння та вміння взаємодіяти з ним. Навіть просте скульптурування частин чогось і складання в одне ціле дає досвід творення, прикладне розуміння того, як щось зробити самому. Анімація — поняття про час, рух, а отже, світ, який ми створюємо, і про реальний, в якому ми створюємо. Вона дає розуміння того, як створений наш світ, наскільки він продуманий і як легко це побачити, просто спостерігаючи за тим, як падає листя, як дощ стікає по склі, як рухаються дерева і ходять люди по вулиці.

І головне, що розвиває анімація, — фантазію та уяву. Я дуже хотіла б, аби менше дітей думали, що це в дорослому житті зайве. Один із просвітів — побачити щось, створене кимось просто так, бо хтось це придумав, і йому було класно від процесу творення.

— А чому ви зацікавились анімацією? Чим саме вона вам  подобається?

— Одна-єдина ціннісна категорія всього мого життя — свобода. І анімація — це свобода від усього та всіх, для мене це абсолютна свобода бути собою і робити те, що подобається, без рамок і шаблонів, без сторонніх людей в моєму творчому процесі, без табу і заборон. Існує лише мій задум і я. І будь-які матеріали, з якими я можу працювати.

Анна Золотнюк.

Фото з минулорічної школи медіаграмотності та анімації «АнімаМедіа» Олега МАРЧАКА; інші надані Тетяною Ясінчук.