Нова-стара версія походження назви Теребовля

Інформацію про походження назви міста Теребовля у львівській газеті “Діло” за 1931 рік опублікували на сторінці Старе фото Теребовлі і околиць у Facebook.

Князівський город, нинішня Теребовля мусіла первісно зватися „Трембовль* або Терембовль. Ще в 1870 роках ніхто із селян на сказав: йду з Теребовлі, тільки з Трембовля. Кали додамо, що нині ще відбуваються в Теребовлі головні відпусти і ярмарки на св. Івана Купала, то назва Терем-бовль означала би: тереми-болвана – святиня богів, а то тим більше, що на степах Панталихи, у джерел річки „Бульви-Бовля” найдепо славний камінь з Заздрости з трьома знаками виконаними на передній та одній бічній стіні. Знаки на камені розяснює проф. Вл Антонєвич знаками власности і час його подає на мандрівку готів. Те саме твердить і Януш, який бачив коло того каміня посудину з кістьми барана. Посудина мала прикмети готської кераміки.
Чи цей камінь походить в V. віку по Христі з мандрівки готів і чи ці знаки означають власність, можна би поважно сумніватися, з тої простої причини, що камінь цей найшли не деінде, а над річкою „Бовль” і города Терем-бовль. На нашу, не міродатну, думку камінь цей не повинен би походити з часів побуту ґотів на наших землях. Камінь цей – то мабуть зображення божка “Волоса”. Богами Поділля були переважно Ладо І Волос = боги плодів. Знаки на камені це мабуть вуса Волоса. У вавилонськім образковім письмі так змальовують колосся, як ті знаки на камені. Вуса „Волоса* представляли би характер цього божка: опіку над збіжам, травами і скотом. Від цього болвана мабуть пішла назва річки „бовля”. нинішня “Бульва”, бож вона саме бере свій початок біля цього каміня.
Вправді найшли посудину з керамікою ґотів але чи не маємо доказів з історії, що завойовники прибирали часто вірування і культуру завойованого населення?
Не маю ніякої претенсії, щоби ці мої завваги були міродатними, а коли я їх подав, то тільки тому, щоби звернути увагу, що вловити відвчну минувшину можуть крім праісторвків-археольогів також праісторики-мовознавці. Тепер свіжо подибав і гроби можуть відкрити багато нового досі ще не розслідженого, коли хтось дбайливо і всесторонньо ними займеться. Компетентні до цього люди повинні тією оправою якнайскорше і найсовісніше занятися, бо на тих гробах стоять кіпці бульб, а при їх розбірці може знищитися багато вартісного. Ранньою весною треба взятись до роботи.

Михайло Світенький – (1858–1936) — український священик, публіцист, громадський діяч
Газета «Діло», Львів
Номер: №283
Дата: 17.12.1931