Витончений майстер гумору і сатири — Євген Дудар з Тернопільщини

Одразу два знакові ювілеї своїх славних односельців – братів Михайла та Євгена Дударя – вшановували в Озерній Зборівського району.

На поважне 90-річчя місцевого довгожителя Михайла Михайловича, старшого брата відомого українського гумориста Євгена, завітали з квітами та подарунками представники Озернянської об’єднаної територіальної громади, депутати, культпрацівники, родичі та сусіди з вулиці Довгої, де проживає поважний ветеран. Водночас щирі слова сільська громада адресувала його молодшому братові, письменникові Євгену Михайловичу Дударю.
Користуючись нагодою, запрошую пана Михайла поділитися спогадами про свою рідню і брата-гумориста.
– Увесь Дударівський хліборобський рід до приходу перших совітів працював на власних моргах землі, ми тримали худобу, коні, домашню птицю. Наш батько був відомим в усій окрузі кравцем. Обшивав як багачів, так і бідняків, тож якась копійчина завжди крутилася в хаті. Дякувати Богу, що я у здоров’ї дожив до 90 літ. Мене назвали на честь батька, який серед місцевих людей користувався великим пошанівком. Я залишився на рідному обійсті, а Генко (Євген) ще з молодих літ подався у світи – спочатку за наукою до Львова, а на роботу – до Києва, де сьогодні проживає, але більше часу проводить на власній дачі у селі Зубарях, неподалік столиці. Раніше приїжджав додому частіше, а тепер зрідка, переважно влітку, аби порибалити, бо його ровесників вже майже немає, а моїх і поготів.
Євген Дудар також народився в Озерній, а цьогорічного 24 січня зустрів своє 85-ліття. Гумористичні здібності перейняв від батька, який був великим жартівником. Зростав у мальовничій стороні, з дитинства любив свою місцеву річечку Восушку, сади і ліси та своїх земляків. Після школи працював завклубом у рідному селі, керував танцювальним гуртком, співав у хорі і грав на акордеоні. Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету імені Франка. Видав понад 20 книжок переважно гумору і сатири, має численні публікації в пресі.
Євген Михайлович – заслужений діяч мистецтв України, лауреат численних премій, у тому числі імені Остапа Вишні, Микити Годованця, міжнародної премії Пилипа Орлика… У 1990 році був нагороджений Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія). Його твори перекладено багатьма мовами світу. Серед них гуморески «І Богу свічка, і чорту кочерга», «Коза напрокат», «Директор без портфеля», «Операція «Сліпе око», «Сусіди не дрімають», «Штани з Гондурасу», «Рятуймо жінку», «Дон-Жуан у спідниці», «Українці мої, українці… Сумні роздуми веселого чоловіка», інші.
Наш славний земляк-ювіляр був двічі одружений. Має двох дочок, дорослих онуків Ярослава та Валентину. А недавно утретє став дідусем. З цим відомим українським гумористом мене ще в молоді роки познайомив редактор колишньої обласної молодіжної газети «Ровесник» Данило Теличин. Тож у пам’яті і досі залишаються свіжими ці неповторні зустрічі. І сьогодні незабутні враження від цієї світлої і позитивної людини не змінилися. Витончений майстер гумору і сатири Євген Дудар радує рідних і шанувальників свого рафінованого гумору дотепним словом і життєвим оптимізмом. Тож, дай Боже, нашому озернянському Остапу Вишні – Євгенові Михайловичу та його братові панові Михайлові міцного здоров’я, активного довголіття і творчої наснаги ще на довгі і щасливі роки.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ, Газета “Сільський господар плюс”.