Польський дуб пустив коріння у збаразьку землю

Минулої п’ятниці, 1 липня, у Збаражі побували учасники легкоатлетичної естафети з польського міста Намислув. На пам’ять про цю подію польські спортсмени посадили у парку  НЗ «Замки Терн опілля», привезений із собою молоденький дубок −  символ дружби і взаєморозуміння польського та українського народів.

До садіння деревця долучилися голова Збаразької райдержадміністрації Автанділ Мдінарадзе, міський голова Михайло Бочаров, працівники міської ради. Очільники району та міста підкреслили, наскільки важливі такі акції для поглиблення культурних зв’язків між Україною та Польщею.

Директор НЗ «Замки Тернопілля» Анатолій Маціпура побажав польським  легкоатлетам та своїм землякам передусім здоров’я. − Польська нація показує українській, − зазначив він, − як треба підтримувати свій дух, свою культуру.

Михайло Бочаров вручив  президенту клубу  бігунів «Зрив» Маріушу Бодуху та кільком найактивнішим учасникам естафети грамоти міської ради і сувеніри на згадку про Збараж.

Як розповів пан Маріуш Бодух, клуб бігунів у Намислові об’єднує людей різного віку та професій. Спільні для них − любов до спорту, дотримання здорового способу життя, зацікавлення Україною, її історією та культурою. Цьогорічна естафета дружби за маршрутом Намислув-Львів-Збараж − уже шоста на рахунку клубу. Перед цим були Івано-Франківськ, Яремче та ряд інших міст України.

730 кілометрів, які розділяють Намислув і Збараж, учасники естафети подолали за півтора дня. Вони їхали мікроавтобусами, причому кожен з 25 легкоатлетів біг по п’ять кілометрів, передаючи естафету товаришу. Бігуни несли державні прапори Польщі та України, вимпели з національною символікою двох братніх країн, привертаючи увагу водіїв автотранспорту  та перехожих.

Найстарішому учаснику естафети панові  Міхалу  Стаднічуку − 81 рік, наймолодшому − Пйотру Мормулю − 19. Пан Стаднічук каже, що завдяки заняттям спортом почувається 18-річним. Він жартома називає себе наймолодшим членом клубу бігунів, але пропонує читати цифру 18 навпаки, справа наліво. Своє непогане знання української мови пан Стаднічук пояснив тим, що його родинні корені − в краї, де народився Іван Франко.

− Оскільки Польща цього річ головує в Раді Європи, − зазначив пан  Маріуш Бодух, − вона прагне за цей час якомога більше зробити для протекціонування України. Такі проекти, як цей − кроки для того, щоб Україна  вступила в Євросоюз. До речі, під час проведення  Євро-2012 у наступному році ми плануємо відвідати Україну в рамках чергової естафети.

За словами директора Тернопільського відділення Міжнародного Центру впровадження Програм ЮНЕСКО Віталія Семенюка, який координував цей проект і займався організаційними питаннями, невеличкий Збараж обрано як фінішний пункт естафети не випадково.

− Ваше маленьке містечко має багатющу історію, − підкреслив він. − До того ж тут чимало пам’яток польської культури. Поляки як нація відзначаються посиленим інтересом до своєї історії та культури, вважають справою честі знати  національних героїв, відвідувати усі місця, пов’язані з історією Польщі.

– Про Збараж згадується в історичному романі Генріка Сенкевича «Вогнем і мечем», − додав пан Бодух. − Тож нам було дуже цікаво на власні очі побачити старовинний замок, побувати на екскурсії у виставкових залах, де також чимало пам’яток польської культури.

Відтепер у парку НЗ «Замки Тернопілля» стало більше на одне деревце, а про естафету дружби нагадуватиме меморіальна таблиця, завбачливо привезена польськими бігунами. Її незабаром встановлять біля польського дубка, який міцно пустив коріння у  збаразьку землю.

Оксана МОРГУН, Народне Слово