Анекдоти від українських письменників

1 квітня – брехня всесвітня. День жартів і розіграшів, а ще – Гуморина в Одесі. Якщо в Одесу поїхати не вдасться, то можна влаштувати Гуморину просто тут і тепер. Гарна нагода покращити собі настрій вже сьогодні.

1 квітня – чим не привід розповісти друзям анекдот?

Українські письменники і собі пригадали декілька.

Юрко Позаяк

-Абрам, твоя жінка шо, була у Парижі?

-Та ні, це її тут якийсь дурак навчив.

Колись давно-давно я мав нахабство розповісти цей анекдот в міжнародній компанії, в якій були й француженки. Причому я попередив публіку, що анекдот про Париж, але вони його не зрозуміють. Публіка в один голос запевнила, що про що, про що, а про Париж вони вже точно все зрозуміють.

Щоб додатково не ускладнювати завдання, Абрама я замінив на Івана. Але це не допомогло. Анекдот переклали на англійську, на французьку, на німецьку. Теж не допомогло. Зрештою, я мусив пояснити, в чому гумор. І навіть це не допомогло. Парижанки заявили, що анекдот не про них, бо французи – скромна католицька нація. А такими трюками насправді займаються шведки.

Коротше, весело було одному мені.

Таня Малярчук

Один український письменник каже товаришу:
– Можеш мене привітати! Я закінчив чергову п’єсу.
– І як ти її назвав?
– “Гамлет”.
– Жартуєш? Ти що, про Шекспіра ніколи не чув?
– Дивно! Мені про цього чувака казали, коли я закінчував “Макбет”.

Світлана Поваляєва

Вуйко порозкладав на ганку зброю і неспішно так, дбайливо з нею бавиться – люфи чистить, змащує… Поруч крутиться менший син.

– Тату! А дай-но, я з пістолета стрельну.

– Та на, синку, стріляй.

Малий поцілив одну курку, другу, третю… кулі закінчилися, він знову до тата:

– Тату, а добре я стрельнув?

– Та добре, синку.

– Тат, а дай-но я з кулемета! Можна?

– Ну, гаразд. На. Стріляй.

Малий чергами всіх курей поклав – останній когут, і той не встиг втекти. Набої скінчилися, все обійстя гільзами засипане…

– Тату, а добре я стрельнув?
– Та добре, синку.

– Тааат… а можна, я гранату кину?!

– Ех, ну добре. На, синку, кидай.

Малий роззирнувся довкола і – в дерев’яний туалет поцілив – баааах! – тільки згори на обійстя плавко спускаються клапті старих газет і пухнасті рожеві капчики….

– Тату, а добре я стрельнув?

Вуйко зітхнув тяжко:
– Та добре, синку… а то було би нам від мамки за ті кури

Світлана Пиркало

Фізичне виховання у наших школах проходить за старим принципом. Із тими ж козлами, із тими ж матами.

Антон Санченко

Я так довго (17 років) намагався вразити свою доньку. Я привозив їй з рейсу ляльку Сінді, коли тут у всіх дітей ще були дерев’яні іграшки. Я бігав стометрівку за 10 секунд. Я годував її виключно бананами, папаєю та авокадо. Я вчив з нею англійську з дитячого садка. Я написав їй книжку. Я купив для неї комп’ютер, раніше, ніж його винайшли в IBM. Я багато ще чого робив, щоб вона нарешті мною запишалася, але усе сприймалося як належне і саме собою зрозуміле.

І ось нарешті моя мрія збулася. Буквально місяць тому моя донька заглянула через моє плече в екран, побачила мій статус на форумі і видихнула:

– Тато, ти МОДЕРАТОР?!! О-о-о…

Олександр Ірванець

Чоловік говорить дружині: “Якби ти любила мене по-справжньому, ти би вийшла заміж за іншого”.

Андрій Кокотюха

Приходить кат додому з пакетом, а у пакеті щось ворушиться. Дружина питає, що це таке. Кат відповідає: “Та от взяв додому халтурку”.

Андрій Бондар

Син запитує тата:
– Тату, от коли люди кажуть “все добре”, що це означає?
Тато відповідає:
– Як тобі пояснити, синку… Розумієш, всі ми смертні. І ти одного дня помреш. Тебе покладуть у домовину, винесуть у двір, на катафалку довезуть до могили. Закриють домовину віком. Обв’яжуть її мотузками і почнуть опускати в могилу. Хтось із робітників буде командувати: “Цей край вище, ще трішечки вліво… А тепер трохи вправо… Трохи до себе… Опускай! О, тепер все добре”.

Фото з Sumno.com, Telekritika.ua, Dusia.telekritika.ua, Bukvoid.com.ua, 1ztua.blogspot.com, Levhrytsyuk.blogspot.com

“Українська правда. Життя”