Автостопом до …Білорусії!

Перша моя поїздка стопом не зважаючи на всі мої переживання пройшла вдало, навіть досить таки вдало! На дорогу ніскілечки не потратили(ну хіба 1 грн у тролейбусі в Луцьку і 2 грн там же на маршрутку- мусіли виїхати за межі міста на трасу). Зупинятись машини виявилось цікавим: місцями стояли на трасі до 40 хвилин, а одного разу не більше 30 секунд(тільки вийшли з одної машини – відразу інша зупинилась). Навіть з далекобійником їхали. Таким чином подолали маршрут такого плану: Тернопіль-Кременець-Дубно-Панталія-Луцьк-Ратне-Брест. І то все приблизно за 10 годин, а назад і то швидше.

Білорусія зустріла нас куди ліпшою погодою, ніж була у нас, та ідеальною трасою(на кордоні прямо така лінія була, де завершувалась наша дорога і починалась білоруська).

День перший. Гуляли по Бресту – по кількості жителів це місто подібне на Тернопіль, але з куди більшою кількістю лавочок та ліхтарів, які світяться. Всюди чистота і порядок, а на світлофорі пишеться: «Будзьце уважлівымі!» А ще я плуталася з їхнімі грішми: от тримаєш в руках цілий стос грошей, а як переводиш на наші рідні, то виявляється шо то 11 грн(або і менше). Тож ходила з ними як телепень- щоразу з наплічника цілу гору вигрібала і рахувала, рахувала, рахувала. А ще в Білорусії зара якась проблема з доларами: не годен їх ніде купити, то в обміннику нам навіть черга розступилась,бо ми долари міняли. А деякі навіть стільчики з дому поприносили – видно навіть ночують бідні під обмінниками, бо доларів тре.

Найцікавішим є те, що сигарети в Білорусії дешевші за проїзд в маршрутці( скажімо, проїзд у них коштує біля 3,80 грн, а такі посередні сигарети біля 3,40 грн). Такшо курять там всі і всюди(чомусь жінок бачила частіше). Але тим не менш соціальної реклами в них куди більше(скажімо, про СНІД кричать бігборди з усіх сторін, і це при тому, що рівень захворюваності у них куди менший ніж у нас).

Гуляли в парку «1 Мая», ходили до Брестської фортеці(доторкнулись до історії так сказать), ну і звичайно не могли не сходити в кіно( за смішну ціну – менше 10 грн і це при тому, що кінотеатр надзвичайно крутезний).

Ввечері помандрували до Мінська. Їхали потягом, який битком був набитий величезними торбами(не такими синіми в білу полосочку як у нас, але подібними). Як виявилось, то трикотаж з Бресту на Москву так масово возять.

День другий. Маєм щастя, на теракт не втрапили(то всьо сталось десь біля 18 год, а ми приїхали в 3 ночі). Але він таки вплинув на наше там перебування: одна лінія метро(якраз та, що нам потрібна), була закрита, такшо мусіли ходити пішки, бо громадський транспорт був переповнений. Але то нам лише на руку було – більше всього побачили. Власне гуляли по центральному проспекту Незалежності(тут ще навіть пам’ятник Леніну стоїть), час від часу звертали у всякі сквери та парки(їх тут багацько), годували чайок та диких качок.  От що ще сподобалось – то це пам’ятники: не так беззмістовно розставлені як у нас в Тернополі, а все зі смаком  та й самі по собі всі такі красиві та витончені.

Були ще у національній Мінській бібліотеці – такий собі синенький багатогранник, то якого ми пхалися більше пів години. В саму бібліотеку нас ясно що ніхто не пустив, але трохи в холі та навколо потусувались.

День третій. Продовжуємо наше знайомство зі столицею. По магазинах сильно не лазили – шмотки у них дорогі( в Польщі і то дешевші), а ще один мінус – то це значно менша кількість закладів харчування, ніж у нас. Зате квартири у них дешеві порівняно з Києвом: 200 доларів в місяць за двохкімнатну квартиру, ну то це досить так непогано.

Знайшли симпатичний парк біля ботанічного саду – там мало не пів дня пролазили. Знову ж таки пішли у кіно: надзвичайно крутий кінотеатр «Октябрь» – там перед початком фільму навіть шторки перед екраном розсовуються.

Напихалися піццою, пили не фільтроване пиво та гуляли вечірнім Мінськом – краса ще та!

Вночі знову на Брест, а там і Україна не за горами. Головне в таких поїздках мати веселого та цікаво супутника – в мене такий був, такшо подорож вдалася!

Надія Ротман