Місто Збараж знаходиться на підземних ходах. Нові туристичні локації

Хто не чув про них ще з дитячих літ? Легенди розповідають: «…підземні ходи були трьохповерхові і такі високі, що можна на конях скакати і каретою їздити, а долівка була встелена кам’яною бруківкою. Вони з’єднували між собою замок і костел Святого Антонія, який знаходиться у центрі міста. Був також хід, що ішов від замку до Старозбаразької фортеці за три кілометри від міста…». Про це повідомляє Очевидець.

Можливо і не так все було, але тільки дослідивши і розчистивши їх, зможемо підтвердити або заперечити ці легенди.

Підземні комунікації були життєдайними артеріями всього оборонного комплексу. Ними постачали воду та продукти. Вони забезпечували таємне сполучення центру з фортами, служили можливістю для зв’язку із зовнішнім світом при облозі міста чи для непомітної евакуації людей у випадку його падіння. Підземними ходами монастир мав би сполучатися із замком та іншими оборонними об’єктами міста.

Підземні ходи Збаража ніхто не досліджував і були вони засипані ґрунтом і щебенем, частково замуровані. А саме їх існування підтвердили розвідувальні роботи проведені київськими геофізиками, які і склали карту підземних переходів, пустот і водоносних течій. Обстеження виконувались з метою визначення підземних порожнин, залишків старих фундаментів, неоднорідностей ґрунтів.

З цією метою, в липні 2003 року на замовлення тоді ще Державного історико-архітектурного заповідника в місті Збаражі Тернопільської області, фахівцями Науково-Виробничого Підприємства «ГЕОПРОМ» під керівництвом Левашова С.П. проводились інженерно-вишукувальні геофізичні роботи.

Було визначено і виконано картування підземних порожнин та зон провальної небезпеки в центральній частині міста Збаража та в районі Збаразького замку. Окрім цього, було визначено зони підвищеної вологості ґрунтів, що обумовлено техногенними факторами. Були визначені та проведено картування підземних водних потоків, які утворилися за рахунок  пошкоджених підземних водних комунікацій.

Глибина зондування досягала 40 м. При дослідженні території замку і призамкового парку виявилося, що підземні ходи з території замку ведуть в центральну частину міста Збаража. 3і сторони західного бастіону замку проходять два ходи, які далі з’єднуються, і простягаються також в сторону центру міста. Ширина ході в межах 1,5 метрів. Ходи фіксуються по резонансним частотам пустот і пісковику. Це дає можливість припустити, що підземні порожнини обложені камінням. Частково порожнини можуть бути зруйновані і засипані ґрунтом.

Почали розчищати три підземні ходи, які ведуть із замку до міста. Їхня протяжність, – майже 6 км., глибини від 4 до 7 метрів. Найдовше підземелля прокладене під річкою Гнізною на глибині 27 м. Тягнеться воно від костелу    св. Антонія повз райвідділ міліції та військкомат, там до речі, збереглася велика, майже неушкоджена пивниця.

Недослідженим є шестиметровим інший хід, яким колись, за легендою, їздили возами. Складно нині сказати, як було насправді, але точно відомо, що у таємницю підземних тунелів були посвячені лічені особи. До розчищення підземель, після детального їх дослідження, планують залучити працівників рятувальної служби.

Однією із оборонних споруд нашого міста є комплекс монастиря оо. Бернардинів, який знаходиться в центрі міста біля річки Гнізни. Він складається з костелу св. Антонія і св. Юрія,  келій та дзвіниці.

Місцевість, на якій розпочалося будівництво монастиря, було непрохідною трясовиною, оповитою легендами і переказами. Перший костел був зведений 1627 року власником земель – князем Юрієм Збаразьким. Побудований на дубових палях забитих у саме болото. Дещо вологий ґрунт сприяв будівельникам в копанні глибоких фундаментів під святиню, в підземеллях якої передбачалися крипти для покійників.

Цікаві підземелля збереглися під костелом, розмір яких співпадає з розміром сакральної споруди. У підземних криптах ховали померлих монахів, а також така честь була і у відомих людей того часу – власників міста чи меценатів храму.

Підвальні приміщення, які знаходяться під костелом поки що не використовуються для туристичного обслуговування, тому що там проводяться ремонтно-реставраційні роботи.

Монастирський комплекс мав свою винокурню і пивоварню. Згадується що в 1927 році до обіду монахи отримували по одній пляшці пива.

Підвальні приміщення монастиря оо. Бернардинів складаються з трьох частин. Перші розчищені і будуть пристосовані для туристичних потреб. З часом у приміщеннях плануються розмістити нові експозиції: виставка кам’яної скульптури – роботи скульпторів, які щороку працюють на пленері при Збаразькому замку; квестові кімнати, які особливо можуть зацікавити молоде покоління історією нашого краю, маловивченими історико-архітектурними пам’ятками міста та ін.

На даний час в одному із підвальних приміщень розміщені інформаційні стенди, які візуально допомагають побачити всю центральну частину міста Збаража і замку, під якою знаходяться підземні порожнини, переходи чи водоносні течії. На іншому банері можна оглянути рідкісні фотографії комплексу монастиря оо. Бернардинів від початку ХХ ст. і сучасний стан. Ще один стенд інформує про наявні підземелля монастирського комплексу.

Однією із болючих проблем є підтоплення другої і третьої частини підвальних монастирських приміщень стічними та ґрунтовими водами, що приводять до їх часткової руйнації і ускладнює використання з туристичною метою.

Ця проблема виникла ще з середини ХХ ст. В той час приміщення монастиря використовувались оборонним підприємством «Квантор», де виготовлялася мікропроцесорна техніка. В  підвалах розміщувалися виробничі цехи, а у внутрішньому дворику самовільно добудовувались приміщення. Було порушено існуючу планувальну структуру і пошкоджене внутрішнє водовідведення.

При проведенні ремонтно-реставраційних робіт по упорядкуванню фасаду келій було понижено рівень землі, тоді і було віднайдено потужну монастирську систему водовідведення, яка чудово функціонувала з часу будівництва другого костелу (1752  р.). Були виявлені два тунелі, які відводити зайву воду з внутрішнього дворика у водозбірник. Вода з одного із тунелів  разом із каналізаційною систему монастиря (збережено туалетну кімнату), виходила за оборонні мури, а звідти по каналу потрапляла у річку Гнізну.

Підземелля збереглися не тільки під монастирським приміщенням, а ходи вели і  під дзвіницю. Вони по-периметру огинали весь простір під келіями. Мабуть мали переходи, які з’єднувались з підземеллям під храмом і дзвіницею. Частина підземних ходів, які з’єднувалися з церквою, синагогою і центром міста наразі зруйновані, частина затоплені і в цілому, ці тунелі зараз недосліджені. Вони присутні тільки на схемах, картах і рисунках геофізичних звітів вишукувальних робіт 2003, 2007, 2018 років, які проводились на території міста Збараж.

Брак державного фінансування не дає можливості провести повний комплекс протиаварійних робіт по відведенню ґрунтових та стічних вод з підвальних приміщень. Тому Національний заповідник «Замки Тернопілля» з метою відродження Ансамблю споруд монастиря оо. Бернардинів веде пошук можливостей по залученню коштів та спеціалістів для збереження цієї унікальної сакральної пам’ятки архітектури національного значення.

Наталія Ганусевич
науковий співробітник Національного заповідника
«Замки Тернопілля»

Фото надані Національним заповідником “Замки Тернопілля”