На Західній Україні протестувати вийшли навіть діти

Майже півсотні працівників дитячо-юнацького центру разом зі своїми вихованцями пікетували 26 жовтня сесію Нововолинської міської ради.

Попри незгоду трудового колективу ДЮЦ і протести батьківської громадськості, депутати ухвалили ліквідувати головний позашкільний заклад у 56-тисячному шахтарському місті з 1 січня наступного року. Установа, що постане на базі зліквідованої, розрахована на значно меншу кількість викладачів і гуртківців.

«Оптимізація» буде обвальною: планують залишити 21 ставку, скоротивши аж 26. Після цього на зразковому позашкіллі в Нововолинську можна буде поставити хрест. Натомість, стверджують педагоги, у під’їздах і парках побільшає використаних шприців і порожніх пляшок, а Нововолинськ упевнено посяде перше місце у Волинській області за рівнем злочинності (нині він – на другому).

Скорочень тутешнє позашкілля зазнавало ледь не щороку. На початку 1990-х у ДЮЦі було ушестеро більше вихованців і вчетверо більше гуртків (цілком безплатних). Згодом заняття у багатьох гуртках стали платними. До того ж, батьки регулярно здавали благодійні внески. Однак і це не врятувало дитячо-юнацький центр від ліквідації «за браком бюджетних коштів».

Міські депутати ухвалювали рішення під скандування «Ганьба!», що лунало з коридору. До сесійного залу пустили лише 2 педагогів. Батькам вихованців слова не надали. Двері пильнував наряд міліції на чолі з новопризначеним керівником МВ УМВС Дубієм, який пригрозив протестувальникам і навіть журналістам порушенням кримінальних справ.

На захист ДЮЦу дружно стали цього дня і ліві і праві. До пікетування долучилися комуністи і свободівці. Несподівану єдність виявили також бютівці й регіонали: саме їхні депутати проголосували за ліквідацію дитячо-юнацького центру.

Щоб випустити народних обранців із залу, заблокованого протестувальниками, дорогу їм прокладав особисто начальник міліції. Таке трапилось уперше за всю історію Нововолинська, відомого своїми демократичними традиціями. Так само вперше пікетувати міськраду прийшли діти.

Депутати по одному йшли тісним коридором повз підлітків із плакатами, повз викладачів-ентузіастів, на яких чекає безробіття. Під розпачливий глас народу вони всілись у дорогі автівки, якими був забитий увесь майданчик біля міськради, – і з відчуттям добре виконаного обов’язку рвонули на обід.

Наталя Камишникова, Майдан