От тобі й “щирі”: Галичани матюкаються по-російськи, – мовознавець

З нагоди Дня української мови та писемності у головному корпусі НУ «Львівська політехніка» відбулася презентація монографії мовознавця Ярослава Радевича-Винницького «Двомовність в Україні: теорія, історія, мововживання», – пише Острів.

Зустріч стала продовженням авторського проекту Ірини Фаріон «Академічні майстер-класи: від книги до мети». «Я дуже пишаюся, що в цьому проєкті, який народився під час Форуму видавців у Львові цього року, є такий неповторний гість як Ярослав Радевич-Винницький, доцент Дрогобицького університету, провідний науковий співробітник Київського інституту українознавства, – зазначила Фаріон. – І сьогодні ми будемо говорити про те, що мовою треба наступати, ми будемо говорити про те, що мовою треба здобувати, ми будемо говорити про те, що мова – це екзистенція і що мова – це, в останню чергу, засіб комунікації».

Презентація складалася із двох частин. Спершу під супровід скрипки Назара Федюка відбулося представлення робіт – перегляд плакатів студентів Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка». Потім була безпосередня розмова про монографію Радевича-Винницького «Двомовність в Україні: теорія, історія, мововживання». Автор розповів про історію двомовності в нашій країні, навів приклади інших держав, а також пояснив, що чекає на нас, якщо ми не будемо берегти рідну мову.

«Є одномовність і неодномовність. Неодномовність має різні вияви. Двомовність – це основний вид неодномовності, яка діє як співіснування і співвикористання мов. Але це різні речі. Наприклад, на Закарпатті проживають мадяри і румуни. Одні та інші мають свої мови. Чи всі румуни говорять по-мадярськи? Ні. Так само і мадяри. Отже, ці мови просто співіснують. Коли ж вони використовують обидві мови, які є в їхній душі, пам’яті, свідомості – це вже співвикористання мов», – пояснив мовознавець. Також він наголосив, що двомовність має не лише мінуси, але й плюси (двомовність діаспори, наприклад).

«Однак, що стосується сьогоднішньої українсько-російської двомовності, то вона спотворює душу і відрізає частину українців від українства. Бо вони живуть у російській культурі, російській церкві і мають російську ментальність. Погодьтесь, що у нас, по-перше, навіть матюкаються менше. А по-друге, матюкаються по-російськи», – додав він.

«Українська мова цнотлива, вона не має того хамства. Але віками його напихали в нашу мову», – наголосив Радевич-Винницький.