Сьогодні ворожити – гріх, а пустувати можна
На свято Андрія кепкують навіть зі священнослужителів
У вівторок, 13 грудня, Церква вшановує пам’ять святого апостола Андрія Первозванного (першопокликаного), одного із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Хоча це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів – дівчата вгадують долю, а хлопці роблять їм збитки.
Андрій був братом святого апостола Петра. Про Ісуса Христа Андрій дізнався від Івана Хрестителя. Почувши про Спасителя, виявив бажання поспілкуватися з Ним. Невдовзі ця зустріч відбулася. Захоплений розмовою з Месією, Андрій побіг ділитися радісною звісткою зі своїм братом. Андрій Первозванний – це божий обранець, котрий першим привів до Христа свого брата Петра – майбутнього Христового намісника.
Існує версія, що апостол Андрій плив гирлом Дніпра і зупинився на місці, де сьогодні стоїть Київ. Він поблагословив гори, які побачив: “На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике, і багато церков воздвигне тут Бог”.
Свято Андрія – одне з найтаємничіших, найцікавіших, адже цього дня дівчата вгадували долю – чи ще дівуватимуть, чи щасливо вийдуть заміж, чи, може, підуть у монастир. Хлопці ж робили їм збитки.
Священнослужителі стверджують, що ворожіння – великий гріх, адже людина, яка вгадує долю, ставить себе вище Бога. А от до збитків вони ставляться більш поблажливо. Кажуть, на Андрія можна кепкувати лише з тих людей, які мають почуття гумору.
Як розповів знайомий священик, який викладав у Львівській духовній семінарії Святого Духа, на свято Андрія роблять збитки навіть у цьому навчальному закладі. Одного разу семінаристи пожартували зі священиком з Америки: до дверей його кімнати прив’язали мішечок з борошном. Коли все було готово, постукали і втекли. Отець відчинив двері, і борошно посипалось на нього. А він якраз помився… Іншого разу семінаристи притягнули піаніно під двері кімнати священика і таким чином загородили йому вихід. Зранку всі були здивовані, чому отець не прийшов відправляти богослужіння…
“Пригадую, як на Андрія в юності з хлопцями посипали стежки попелом чи кукурудзою, – ділиться спогадами священик УГКЦ отець Василь. – Це гарно виглядало, як було багато снігу. Часом такі довгі стежки прокладали від хлопця до дівчини або навпаки. Одного року на Андрія була погана погода: падав сніг з дощем, під ногами був лід. Ми, гурма хлопців, зібралися збитки робити. Примітили собі хату-жертву і йдемо. Минаємо один двір, другий, аж раптом якийсь ґазда як вискочить з-за брами, та давай за нами бігти. А ми зовсім не планували йому пакостити. Ну нам і перепало – по кризі ж втікати було нелегко… Іншого разу в андріївську ніч ватага хлопців закрила в одній хаті віконниці, тож господарі спали до обіду, бо думали, що надворі ніч”.
Коментар
Отець Петро ВЕРХОЛЯК,
студентський капелан
Різні форми ворожіння та будь-які збиточні витівки є гріхом, бо, по-перше, це ображає Бога, по-друге – ближнього. У Святому Письмі сказано: “Не ворожіть і не гадайте”, “бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій проганяє їх від лиця твого”. Тут немає поділу на жартівливе ворожіння і на серйозне, як немає в Бога поділу на білу і чорну магію – є лише магія від диявола.
Будь-яке ворожіння є доказом маловірства людини і нагодою для глузування диявола над християнською вірою. Церква застерігає нас від ворожінь через постанови шостого Вселенського собору, де у 61 правилі зазначається, що кожен, хто звертається до ворожбитів або ворожить, вгадує долю, підлягає відлученню від святої євхаристії на шість років! А хіба не цим займаються дівчата в Андріївську ніч?
Коментарі вимкнені.