Українці не цінять і не вміють користуватися даром незалежності, – Гузар

Українці не цінять достатньо і не вміють користуватися даром незалежності своєї держави, а свободи бояться, оскільки не хочуть приймати відповідальності, яка тісно пов’язана з нею. Таку думку в спеціальному інтерв’ю для РІСУ висловив колишній Глава УГКЦ Патріарх Любомир (Гузар).

«Мені здається, що ми не користаємо достатньо із того дару незалежності. Бо незалежність народу, держави – то приблизно так само, як незалежність особи, – сказав, зокрема, владика Любомир. – Людина повинна бути свобідною, щоби бути собою. Господь Бог дає нам це і каже: “Якщо будете сповняти мій закон, що Бог дав ще на горі Синай (а пізніше Ісус Христос поширив це в Нагірній проповіді), якщо будете це робити, то будете свобідними, будете вільними”. Не знаю, чи ми достатньо вміємо цінувати свободу. Бо свобода – це не робити, що тобі хочеться, не сваволя. Свобода – це могти робити добро, щоби бути свобідним. Хто сповняє волю і закон Божий – той свобідний, не є зв’язаний, не є поневолений».

Владика нагадав про історичні передумови такого стану речей – те, що впродовж майже всього ХХ століття українці перебували під окупацією різних держав і різних режимів: австрійська окупація, польська, маленький проміжок часу визвольних змагань, а пізніше більшовицька окупація, німецька, знову більшовицька. На думку Патріарха, ця перманентна відсутність власної незалежності глибоко проникла у свідомість українців і спричиняє ще й сьогодні певний страх перед незалежністю, перед свободою: «Мені здається, що ми не використовуємо ще достатньо ту незалежність, свободу, яку ми одержали 20 років тому. Є різні на це причини. Може бути пряме незнання, страх бути свобідним, бо свобода – це й відповідальність. Одно слово, ми боїмося бути свобідними, боїмося наслідків нашої свободи – тобто відповідальності. У суспільному вимірі, мені здається, ми щойно йдемо до використання тої незалежності, свободи. Ми ще не зробили того, що ми повинні були зробити, хоча, як я сказав, маємо підставу, маємо можливість», – вважає Патріарх Любомир.

На запитання, чи відповідає сьогодні незалежність України тим уявленням про неї, якими жила українська діаспора далеко від рідної землі, владика Любомир зазначив: «Уявлення були різні, але то були дуже теоретичні уявлення. Може, спеціалісти, які знають історію, процеси людської поведінки, могли собі все це уявляти, але не такі пересічні люди, як я. Я не пригадую, щоб були якісь великі дискусії на тему, якою буде Україна конкретно. Ми говорили “незалежна, самостійна, багата, країна талановитих людей”. То можна було так сказати теоретично, але як практично то буде виглядати, наприклад, така річ, отой брак довіри, брак ініціативи, страх перед відповідальністю… Були певні дискусії, але то вже в 90-ті роки. Пригадую, були вже навіть статті в західноєвропейських медіа на ті теми. Але, знаєте, це все треба було побачити, пережити.

Коли ми жили за кордоном в тих таборах чужинців, як нас тоді називали, то були там представники різних народів. Я пригадую, як на нас завжди справляла гарне враження литовська група. Чому? Вони були вільними практично 20 років від Першої світової війни до Другої світової війни. Але вони були людьми дуже серйозними, зрілими, я би сказав, не тільки вміли добре поводитися, а й співжити, співпрацювати, бо вони пережили 20 років незалежності. Ми цього не мали. І годі було мріяти, що то буде якнайкраще. Але що конкретно це мало значити, я не знаю, чи хтось з нас уявляв собі, як то буде».

«Я думаю, те, що ми пережили за останні 20 років, є цілком закономірне. Ми є люди, які щойно пробуджуються до свободи, починають вчитися бути свобідними в повному значенні того слова: внутрішньо свобідними, зовнішньо свобідними, людьми, свідомими своєї гідності, гідності інших людей. Ми щойно вчимося», – наголосив колишній Глава УГКЦ.

Нагадаємо, 24 серпня цього року Україна святкуватиме 20-річчя своєї незалежності. Саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.