Україна має ветеранів, які самі щойно з-за парти

Я завжди любила цей день – 1 вересня. Навіть, лінійку з її ветеранами, заслуженими трудівниками і ланковими , в котрих на руках мозолі й не ночували. Любила море айстр і гладіолусів. І школу, перші уроки, вчителів… Саме так : вони навчили мене вчитись. І думати.
А ось сьогодні…
Історія якось так повернула, що знову маємо війну , а на урочистих лінійках в школах – ветеранів. Котрі й самі щойно з-за парт шкільних вийшли. І, на жаль, після вчорашніх подій отримуємо болючі і гіркі уроки.
Такого масового і геніального маніпулювання свідомістю, історія України ще не знала. Одним ударом знищити кілька політичних сил, розсварити народ, прогнутись під Москву і красиво виглядати в очах Європи, підготувати грунт для репресій і, практично, узурпувати владу. Браво, “хунта”!
Прикро, що українці готові платити втридорога за те, що їм і так належить. Прикро, що народ і досі доволі легко розвести по різні сторони барикад. Прикро, що за вчорашні події доведеться розплачуватись “Свободі”. Я не маю на увазі О. Тягнибока і його оточення. Прикро за тих “маленьких свободівців”, котрі прийшли в партію за покликом серця, котрі не розбіглись і не зрадили, з котрими я особисто не один фунт солі з`їла і не одну тонну допомоги на фронт перетягала.
Несуттєво, хто кинув гранату. Суттєво, що кинули її не туди.
Історія робить свій черговий виток. Країна опинилася на грані громадянської війни і розколу. Адже, навряд, чи т.зв. особливий статус Донбасу викличе захоплення в решті областей. Чи то, перепрошую, тепер уже регіонів, повітів і громад. Навряд, чи народ готовий пробачити всіх тих, хто вбивав наших бійців і мирних людей, а тепер отримає амністію і соцпакет.
В повітрі пахне забороною мітингів і зібрань. Під благородним приводом, звичайно – небезпечно.
Висновок із вчорашніх подій і сьогоднішнього інформаційного репету : будуємо в Україні диктатуру демократичним шляхом.
А про самі події : страшно і боляче. Загинуло троє українських бійців, котрі охороняли Верховну Раду під час антиконституційного голосування проекту знищення України.

Дзвінка Торохтушко