Іван Сороколіт: «Сила Людей» – єдина справжня опозиція!

Його характеризують як політика, відданого справі та людям. Для нього важливі власна репутація та ім’я. З ним легко вийти на зв’язок, попросити про допомогу. Будучи депутатом міськради, він єдиний, хто проводив прийом громадян двічі на тиждень, дослухався до проблем тернополян. Зараз, балотуючись на посаду міського голови Тернополя, перше, що обіцяє Іван Сороколіт – це бути досяжним та не «відсиджуватись» в кріслі, а працювати так, щоб через 5 років отримати ще вищу підтримку тернополян!

Чому Ви висунули свою кандидатуру на цю посаду?

Мою кандидатуру висунула команда «Сили Людей» Тернополя за результатами внутрішніх праймеріз. Тобто члени партії голосуванням у таємному режимі, бюлетенями, ухвалювали рішення, кого висувати на цю важливу посаду. Більшість підтримала мене. Головна, і, вважаю, дуже суттєва наша відмінність – «Сила Людей» у Тернополі повністю незалежна в ухваленні рішень. Адже ми самостійно фінансуємось і ми – єдина системна відкрита опозиція діючій владі з достатніми знаннями й досвідом, яка готова брати повну відповідальність за управління містом.

Якщо коротко, чим партія «Сила Людей» відрізняється від інших?

Тим, що у нас немає «директора», який одноосібно все вирішує, немає погодження вищим керівництвом. Наше керівництво формується шляхом делегування знизу вверх, а не призначається головою партії, подання здійснюють осередки і нижчі ланки. Хто мав досвід в інших партіях, одразу розуміє, що в «Силі Людей» все по-чесному, що тут не ілюзія партійної команди. Доказом того, що прості люди теж щось вирішують, є те, як у нас формувалися списки кандидатів у місцеві ради, чи як ми обрали кандидата на посаду міського голови. За цією кандидатурою проводили внутрішній праймеріз – серед кількох кандидатів партійці обирали найавторитетнішого.

Якщо порівняти з попередніми виборами, то цьогорічні вибори чимось суттєво відрізняються?

 Здається, що крім нас, ніхто серйозно не «б’ється». У 2015 році був більший драйв, адже декілька політичних партій сміливо пробували позиціонувати себе як альтернативу, з активною критикою міської влади. На цих виборах деякі партії навіть не змагаються, а ніби грають виставу. З одного боку підтримують міського голову, але, чомусь, не закликають підтримувати його партію «Свобода». Тобто, є відчуття вистави, штучності, маніпуляцій, а брудні технології стали більш вишуканими. Від нашого імені створюється багато фейкових сторінок, з яких через рекламу транслюють неправдиву інформацію.

Що Ви вважаєте своїм найбільшим здобутком, доки були депутатом?

Доведення самому собі та громаді, усім, що правильна політика працює. Тобто, я переконався, що зневірене суспільство, коли воно бачить щирі наміри будувати якісну політику, відповідає, є зворотній зв’язок. Я не купував виборців, я просто системно працював з ними. Я не підкуповував їх тротуарами, бруківкою, спортивними майданчиками, алеями чи дворами. Хоча ми зробили й ремонтів, і майданчиків чимало. Та головне, що ми будували свою роботу через діалог. Ми просто налагодили якісний взаємозв’язок, і люди відчули, що це щиро. Депутат – це інструмент, навколо якого усе решта будується. За допомогою цього інструменту можна робити багато речей і не обов’язково за значні кошти. Головне, щоб люди при цьому теж відчували себе співучасниками, частинкою влади. Це найбільший здобуток. А справ, які вважаю хорошими, вдалося втілити чимало. Та не мені цим хизуватися. Це наша спільна робота.

Давайте все ж спробуємо перерахувати ключові здобутки Івана Сороколіта як депутата міськради.

Мене обирали депутатом тернополяни з вулиць Лук’яновича, Бродівська, Лозовецька, Збаразька, Текстильна, Фабрична, Енергетична, Дубовецька частини просп. Злуки і вул.Галицької. Разом нам вдалось вибудувати зв’язок виборець-депутат-влада. Я «щось зробив» саме завдяки цьому зв’язку, разом з тернополянами та завдяки платникам податків. Якщо спробувати конкретизувати, то вперше запроваджено регулярний прийом виборців на окрузі. Два рази в тиждень: щосереди на мікрорайоні “комбайнового”, щоп’ятниці на просп. Злуки. Організація на виборчому окрузі щорічних звітів ЖЕКів. Тисячі особистих зустрічей, сотні результативних депутатських звернень, десятки нових рішень міськради і удосконалень діючих. Зрушено з місця та розпочато активний процес приватизації кімнат в гуртожитках “Комбайнового заводу”, “Текстильника” та ін. Передача в комунальну власність гуртожитків “Тернопільбуду”, які ще не встигли розпродати. Спрощення його відновлення. Облаштування WiFi-точок безкоштовного доступу до інтернету в парках міста. Створення централізованої міської системи відеоспостереження. Розвиток єдиного бездотаційного і прибуткового комунального підприємства “Тернопіль Інтеравіа”. Багаторічна успішна програма зі стимулювання створення й підтримки ОСББ. Будівництво тролейбусної лінії на вулиці Бродівській. Лобіювання розвитку вело-інфраструктури. Термомодернізація багатоквартирних будинків на умовах співфінансування. Захист прибудинкових територій, скверів, зелених зон від забудови. Надання земельних ділянок через аукціон. Громадські обговорення змін до Генерального плану міста та на вимогу виборців відмова їх приймати.Протидія намірам влади по облаштуванню торф’яних котелень в густонаселених житлових масивах міста. Та багато інших малих і дрібних ініціатив.

Чи буде другий тур виборів мера? Що каже Ваша соціологія?

 У діючого міського голови немає твердих понад 50%. Він намагається їх отримати штучно, мобілізуючи виборців і нівелюючи конкурентів, зачищаючи поле будь-якої альтернативи і занижуючи явку протестного електорату, якого не влаштовує теперішній стан речей, утверджуючи в думці тернополян впевненість, що вибори вже відбулися, що, в принципі, результати вже є. Щоб навіть у конкурентів та опонентів велася дискусія про те, що Надал уже виграв ці вибори. Доказом цього є інформаційна технологія, яка стверджує, що протягом останнього року в нього вже є 60, 70, 80% підтримки. На жаль, це частково працює. Тобто, люди не хочуть бути співучасниками «поразки». Людям хочеться взяти участь у «перемозі». І коли ти відчуваєш, що можеш програти, в тебе не така сильна мотивація йти на вибори. Але тут я критикую і політичні сили, політиків та кандидатів в депутати, які не є прихильниками мера. Не допомагайте йому, не ведіть цю дискусію. Він ще не виграв вибори! Усе залежить від нас, в тому числі, і від тернополян, і від інших політичних сил, від того, наскільки вони будуть допомагати аби протистояти цим технологіям.

Як Ви проводите вільний час поза роботою? Можливо, захоплюєтеся спортом?

Я веду здоровий спосіб життя. За свої понад 40 років жодного разу не курив цигарок, вкрай рідко вживаю алкоголь. Професійно спортом не займаюся, але дуже люблю біг. Фотографії, де бігаю, ви навряд знайдете, бо я цим займаюся не для «показухи», а в першу чергу для себе. Проте кілька десятків кіл на стадіоні «намотати» зможу точно (сміється,- авт.) Люблю контрастний душ, тому на Водохреща для мене зануритися у крижану воду – звична справа, бо часто взимку практикую такий спосіб загартовування організму. Коли є вільний час, то можу собі дозволити поїздити на велосипеді. Зараз цим уже нікого не здивуєш, але в минулій каденції міської ради я часто їздив в міську раду на велосипеді.

Неофіційно Вас називали кращим депутатом міської ради минулого скликання. При чому про це говорили не лише виборці, а й самі депутати. Це приємне визнання для Вас?

Мені, звісно, приємно, що так говорять та думають. Та я по своїй натурі перфекціоніст, а тому переконаний, що вдосконаленню немає меж. Люблю чіткість та системність в роботі та політиці також. Так, до мене багато депутатів приходили, просили поради. Це правда. Я намагався допомогти усім: чи то порадою, чи то консультації. Багато часу приділяв роботі з виборцями, старався розібратися у проблемі.

Перфекціонізм – це, мабуть, з виховання…

Можливо. Мій дідусь був авторитетною людиною в суспільстві. Тому і для мого батька, а згодом і для мене була поставлена висока планка ще з дитинства. Навіть не стояло питання про те, чи буду я «відмінником», чи ні. Я відчував відповідальність за добре ім’я своєї родини і хотів досягнути не менших висот. Тому, мабуть, дуже рано почав робити свої самостійні кроки в бізнесі. Першу справу розпочав, коли був студентом. Далі інтернет-кафе «Крапка», «Пава»… Так і закрутилася власна справа.

Чому не залишилися тоді в бізнесі? Тим паче, що Вам це вдавалося. А ділите себе ще й на політичну роботу.

Я ніколи не прагнув великих заробітків і точно не хотів присвятити увесь свій час бізнесу. Коли зрозумів, що досягнув певного успіху в власній справі, то побачив, що цього мені цілком достатньо для комфортного життя, тоді захотів чогось більшого. Цим «більшим» стала політика та громадська робота. Я не вибагливий і простий в побуті. Чітко розумію, де необхідність, а де розкіш та пусті витрати. В політиці ж бачу користь від себе, відчуваю, що це моє. Допомагати, вирішувати проблеми громади, будувати правильну політику – це приносить мені задоволення. Для когось, напевно, на першому місці гроші. Я ж за 7 років у міській раді не отримав жодної ділянки чи гаража, бо мені це непотрібно було. А якби це було не так, то, повірте, міський голова і його технологи давно про це написали в своїх контрольованих медіа. В розбудові, удосконаленні рідного Тернополя, у побудові правильного політичного клімату бачу свою місію.

Як ваша сім’я ставиться до того, що Ви зараз так багато часу приділяєте політиці?

Щиро дякую дружині, яка мене підтримує. Справді, зараз велику частину себе, свого часу, який я б міг приділити близьким, віддаю громадсько-політичній діяльності, але роблю це щиро. І якщо я цього не буду робити, то перестану бути собою. Хоча, звісно, стараюся відчувати чи щаслива дружина, чи достатньо я приділяю їй уваги та часу. Як це розцінюють батьки? Вони бачать, що мені це вдається і розуміють, що хтось це мусить робити… Тому я щасливий, що в мене така сім’я – мої батьки, моя дружина, сестра, які максимально мене підтримують! Я це дуже ціную і вдячний їм. Однозначно, що моє місце сили – це мій дім. Без цього було б дуже важко боротися. Якщо стає дуже важко, то можу собі дозволити втекти з дружиною до батьків. Знаю, що вони завжди раді нас бачити. Мама нагодує чимсь смачним, батько покаже, що змайстрував біля дому. Часто цей зв’язок з рідними недооцінюють. Я ж дуже вдячний, що маю живих та здорових батьків, чудову сестру. І що б не сталося, вони мене підтримають. Цінувати своїх рідних – це, як на мене, теж показник людяності.

Бліц-інтерв’ю

– Тернопіль – це…

– Мій дім.

 – Назвіть три основні проблеми Тернополя:

– Розкрадання ресурсів міста. Неефективне управління у більшості важливих галузей: медицина, транспорт, освіта, житлово-комунальне господарство. Погіршення екології міста.

 – Перші три кроки, які Ви зробите на посаді міського голови:

– Аудит поточного стану бюджету для його термінової оптимізації, спрямування ресурсів на розвиток, а не проїдання. Спільно з громадськістю ініціювання перегляду Генерального плану міста. Повна зупинка забудови паркових зон та використання торфу котельнями міста.

 – Продовжте фразу: «Ставши міським головою, ніколи не буду…»

 – Не буду забувати про людей і не перестану бути для них досяжним. Не піду на угоду з сумлінням. Не «відсиджуватимусь» в кріслі, а працюватиму так, щоб через 5 років отримати ще вищу підтримку тернополян.